радій
РАДІЙ, ю, ч. Радіоактивний хімічний елемент, який являє собою метал сріблясто-білого кольору, використовується для виготовлення світних фарб, а також у медицині - для радіотерапії та одержання радону. Радій - рідкісний елемент: щоб добути 1 г чистого радію, треба переробити не менше 5 т уранової руди (Курс фізики, III, 1956, 354); Повідомлення про відкриття радію було опубліковане в грудні 1898 року (Наука.., 4, 1956, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Радій | Радії |
Родовий | Радію | Радіїв |
Давальний | Радієві, Радію | Радіям |
Знахідний | Радій | Радії |
Орудний | Радієм | Радіями |
Місцевий | на/у Радії | на/у Радіях |
Кличний | Радію | Радії |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | радій | радії |
Родовий | радію | радіїв |
Давальний | радієві, радію | радіям |
Знахідний | радій | радії |
Орудний | радієм | радіями |
Місцевий | на/у радії | на/у радіях |
Кличний | радію | радії |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Радій | Радії |
Родовий | Радія | Радіїв |
Давальний | Радієві, Радію | Радіям |
Знахідний | Радія | Радіїв |
Орудний | Радієм | Радіями |
Місцевий | на/у Радії, Радієві | на/у Радіях |
Кличний | Радію | Радії |
радий
РАДИЙ, рідше РАД, а, е. 1. Сповнений радості, задоволення з якогось приводу. Вертає він назад у Ліски, радий та веселий, що хоч здалека побачив [дівчину] (Мирний, І, 1949, 169); Я такий радий, такий щасливий, що ви всі здорові (Коцюб., III, 1956, 181); Хлопчик іде зі школи. Радий - одержав п'ять! (Нех., Ми живемо.., 1960, 116); // Який виражає радість, задоволення. - Початок добрий, - сказав я, ляскаючи матроса легенько по спині.. Матрос оглянув нас усіх такими радими очима, ніби ми давали йому гетьманські клейноди при світлі рампи (Ю. Янов., II, 1958, 54); // кому, чому. Який з радістю зустрічає, приймає кого-небудь, радіє з приводу чогось і т. ін. Свекруха рада Олесі, як рідній дитині, не знає, де її посадити, як пожалувати (Вовчок, І, 1955, 27); - А де ж твій картуз? Лап він за голову, - нема картуза. А йому батько тілько оце новий картуз купив, дак воно страх йому раде було (Гр., І, 1963, 448); Ранку рад, садовник кишку тягне (Тич., І, 1957, 231); // у сполуч. із запереч. част. не. Який виражає незадоволення, досаду, каяття, жаль з приводу чого-небудь. Якубович мені заважав. Я його познайомив з моїми хазяями - і сам не рад (Коцюб., III, 1956, 430).
@ Дідько (чорт) йому (їй і т. ін. ) радий (рад) - хто-небудь неприємний, небажаний, щось неприємне, небажане. Аж як почалася в Європі війна, Стефан дістав на фабриці пороху таку працю, що їй дідько радий (Чорн., Пісні.., 1958, 14); У народі мовиться: «Гість жаданий - перший день, бажаний - другий, терпимий - на третій, зайвий - на четвертий, а вже десь на п'ятий чи шостий - стає нестерпним, вже чорт йому рад» (Збан., Сеспель, 1961, 316); З радою душею див. душа; Нерада коза на торг, та [її] ведуть див. коза; Радий [чи] не радий; Рад [чи] не рад - мимоволі, хочеш не хочеш. - Веди старий, зараз мою дівку на службу туди, куди свою водив. Дід рад не рад, бере та й веде бабину дівку в той ліс, що свою був відвів (Укр.. казки, легенди.., 1957, 369); Чим багаті, тим і раді див. багатий.
2. з інфін. Який виражає готовність, бажання, згоду що-небудь зробити. Ти.. все робить для неї рад (Котл., І, 1952, 246); «Кого ж би тут?» старий дума І просить поради У наймички. А наймичка До царівни б рада Слать старости (Шевч., І, 1951, 317); Кожний із нас пілоту Руку потиснуть рад (Гірник, Друзі.., 1953, 60); Тоня розклала свою сумку-аптечку. - Хлопці, води! Хлопці раді старатись: з баклагами до неї (Головко, І, 1957, 466); - І за того ж грамофона віддав [Максим] Кондрі найкращу рибу. А той і радий обдурити малого: заграє одну пісеньку та й бере собі рибину. - За більші й двічі грав, - уточнює Максим (Стельмах, І, 1962, 304).
Радий (рад, рада) [вас] бачити - форма привітання при зустрічі з ким-небудь. Режисер одразу скочив з ліжка й простяг руку. - Дуже радий бачити.. Сідайте, будь ласка, знімайте вашу куртку й почувайте себе вільно (Ю. Янов., II, 1958, 39).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | радий | рада | раде | раді |
Родовий | радого | радої | радого | радих |
Давальний | радому | радій | радому | радим |
Знахідний | радий, радого | раду | раде | раді, радих |
Орудний | радим | радою | радим | радими |
Місцевий | на/у радому, радім | на/у радій | на/у радому, радім | на/у радих |
радіти
РАДІТИ, ію, ієш, недок. Відчувати радість з приводу чого-небудь. Вставало сонце з-за могили, Раділи люде встаючи. А мати й спати не лягала (Шевч., І, 1951, 387); Радійте, співайте! Гучна перемога! Вже ворог тікає - відкрилась дорога! (Тич., II, 1947, 228); Давно не співали в хаті Гайворонів, і Дарина Михайлівна радіє, що разом із сином завітала до хати й пісня (Зар., На.. світі, 1967, 3); * Образно. Був ясний день, веселая година; Раділи і садок, і поле, і долина (Гл., Вибр., 1951, 146); // за кого - що, з чого. Відчувати радість за кого-небудь, з приводу чиїхось успіхів, приємних, радісних подій і т. ін. Твої праці всіх зацікавили, як в Галичині, так і тут, і я дуже радію за мою кохану авторку (Коцюб., III, 1956, 151); Як радію за ту я людину, що загублену радість знайшла (Сос., II, 1958, 106); Тільки одна Ніна Коробейник не раділа, здається, успіхам своєї подруги (Донч., V, 1957, 335); Ясногорську називали в розмовах не інакше, як Вірною. Вірна!.. Найбільше раділи з цього її нового імені мінометники (Гончар, III, 1959, 197); // кому, чому. Відчувати радість з якоїсь нагоди, з певного приводу. До мене на святках наїхало гостей: Дядьки, брати та дехто із людей... Як милим гостям не радіти? (Гл., Вибр., 1957, 64); Дітвора.. раділа весні, теплу і звільненню від хатнього ув'язнення (Довж., І, 1958, 173); * Образно. Радіють молодій обнові Берези, клени, явори (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 76); // ким, розм., рідко. Утішатися, тішитися ким-небудь. Весело, як є ким радіти, та й те добре, коли є об кім поплакати (Вовчок, І, 1955, 257).
@ Душею (серцем) радіти - відчувати велику радість, насолоду, втіху і т. ін. - Наймись у нас дитини доглядати, - кажуть їй, а вона й душею радіє (Вовчок, І, 1955, 35); - Ді-ма-є... має... - лепече дитина. А тато чує це, дивиться на дитину крізь вії й серцем радіє... (Мирний, І, 1949, 172).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | радію | радіємо |
2 особа | радієш | радієте |
3 особа | радіє | радіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | радітиму | радітимемо |
2 особа | радітимеш | радітимете |
3 особа | радітиме | радітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | радів | раділи |
Жіночий рід | раділа | |
Середній рід | раділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | радіймо | |
2 особа | радій | радійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | радіючи | |
Минулий час | радівши |