реви
РЕВИ, ів, мн., розм. Голосний плач.
@ Реви насіли кого - хтось голосно заплакав, заревів. [Зіля:] Обидили її, покривдили, то її й реви насіли (Вас., III, 1960, 131); Реви підняти - голосно заплакати, заревіти. [Прохор:] Скажена баба! Я її ще й пальцем не торкнув, а вона вже й реви підняла!.. (Кроп., III, 1959, 161).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | реви | |
Родовий | ревів | |
Давальний | ревам | |
Знахідний | реви | |
Орудний | ревами | |
Місцевий | на/у ревах | |
Кличний | реви |
рев
РЕВ, у, ч . 1. Гучний, протяжливий крик тварини, тварин; ревіння. Чутно рев бидла і ржання коней, випущених на волю (Л. Укр., II, 1951, 203); Оголеними дорогами гонять маржину з полонини, і наповнюються шляхи ревом волів, дзвоном калатал, гейканням пастухів (Хотк., II, 1966, 267); * У порівн. Крики нелюдські, страшні до зір підіймає високих [Лаокоон], Мовби той рев, що жертвенний бик видає недобитий (Зеров, Вибр., 1966, 244); // Несамовитий крик, гвалт, лемент людини, людей. З боку міста залунали постріли, стало чути рев юрби (Тулуб, Людолови, І, 1957, 453); Ніде не співали, хоч і був Новий рік. Тільки здаля, з-поза річки, долинав часом п'яний фашистський рев (Довж., І, 1958, 307); // перен. Звуки, що нагадують гучний, протяжливий крик тварини, тварин; сильний шум, гуркіт. Він не боявся ані реву бурі, ані гуркоту громів (Фр., IV, 1950, 337); З ревом оглушливим хвиля страшенна об берег високий Билася там і солоною піною все заливала (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 107); Рев мотора віддалявся, поволі заглухаючи (Ле, Клен. лист, 1960, 132); Несамовитим ревом ревнули в порту сирени (Гончар, II, 1959, 48); Одного ранку Жменяк прокинувся від страшенного раптового реву канонади (Томч., Жменяки, 1964, 287); Мотор напрацював. Зі страшним ревом «яструбок» свічкою пішов у небо (Ю. Янов., І, 1954, 49); Величний рев органа наповнив усю церкву (Довж., І, 1958, 244).
2. розм. Голосний плач. Нестямний крик і рев Івася, мов батогом, стьобнув Горпині по ухові (Мирний, І, 1954, 266); Піднявся рев... Гірко ревуть діти... (Коцюб., І, 1955, 442).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рев | реви |
Родовий | реву | ревів |
Давальний | ревові, реву | ревам |
Знахідний | рев | реви |
Орудний | ревом | ревами |
Місцевий | на/у реві | на/у ревах |
Кличний | реве | реви |
рева
РЕВА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка часто, багато плаче; плакса. - Що це у вас? Чого ти ревеш, рево? - пита, уступивши у хату, мати (Мирний, IV, 1955, 29); * У порівн. День почався суворою карою. Ладька, звичайно, ревів як рева, одбріхувався, просився і за кожною лінійкою вихоплював долоні (Мик., Повісті.., 1956, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рева | реви |
Родовий | реви | рев |
Давальний | реві | ревам |
Знахідний | реву | рев |
Орудний | ревою | ревами |
Місцевий | на/у реві | на/у ревах |
Кличний | рево | реви |
ревіти
РЕВІТИ і РЕВТИ, ву, веш; мин. ч. ревів, ревіла, ло і рів, ревла, ло; недок. 1. Видавати рев, ревіння (про тварин). По улицях воли Ревуть голодні (Шевч., II, 1953, 150); Ведмеді ревли басом, аж дуги тряслися (Фр., IV, 1950, 95); Десь ревіла худоба, лементували діти (Гончар, IV, 1960, 31); Чув [Дмитро], як ревла корова, йдучи з водопою (Стельмах, II, 1962, 387); // Несамовито кричати, лементувати (про людину). Лазар став як скажений, бив кулаками в стіл і ревів дико: подать самовара! (Коцюб., II, 1955, 200); Юрба хлопців ревла, свистіла з захоплення (Мик., Повісті.., 1956, 114); Кіннотники мчать, вилискуючи шаблями, і вигукують, кричать, ревуть - лише гупотить земля (Ю. Янов., І, 1958, 153); // Сповнюватися ревом, ревінням, нестямним криком, гвалтом, шумом, гуркотом і т. ін. Місто ревло мені в обличчя стоголосим співом і грюком (Чаб., За півгодини.., 1963, 9); І тільки охало село в захопленні від його упертості - гулом ревло: - Молодця Казанок! От тобі й «сірячок-мужичок!» (Крот., Сини.., 1948, 44); // на кого. Несамовито кричати, гукати на кого-небудь. - А-а, - ревів на нього Інокентій (Тют., Вир, 1964, 424); Дебелі кучери колясок і карет ревли на пішоходів (Ільч., Серце жде, 1939, 169); // Співати дуже голосно, із запалом. Гусари розвеселились, позапалювали сигари, порозстібали мундири й почали ревти солдатських пісень (Н.-Лев., III, 1956, 152); // Співати дуже низьким, грубим голосом. - В церкві вже ревуть дяки, Ждуть світилки, ждуть дружки, Ждуть хустки весільні (Бор., Тв., 1957, 63); Тисячі ніг толочили землю, тисячі тіл колихали повітря, лопотіли на волі корогви і грубими, нелюдськими голосами ревли гладкі попи, як з бочки (Коцюб., II, 1955, 182); // Сповнюватися голосним, несамовитим співом. Одгуляли [пани] весілля. Ліски зроду-віку не бачили, не чули такого весілля. Палац аж ревів, аж стогнав... (Мирний, І, 1949, 198); // перен. Видавати звуки, що нагадують гучний, протяжливий крик тварин; створювати сильний шум, гуркіт. - Вітер на десять голосів і реве, і виє, і скиглить, і голосить! (Стор., І, 1957, 102); За вікном дико ревла і вигиналась у скаженому танку сивоборода заметіль (Збан., Малин. дзвін, 1958, 405); Ревіли дніпрові пороги, розкидаючи навкруги білясту піну (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 390); Ревла і клекотіла між камінням річка (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 196); На гору було чути, як десь у долині мотори ревіли, аж стугоніла земля (Чорн., Визвол. земля, 1959, 136); Починає все сильніш і сильніш ревти.. гудок (Крот., Вибр., 1959, 555); // безос. Кругом дзижчало, брязкало, ревло - У бій вступили польові гармати (Бичко, Сійся.., 1959, 389); // Сповнюватися звуками, що нагадують гучний, протяжливий крик тварин, шумом, гуркотом. Лівий берег кипів, клекотав, ревів, скреготав тисячами моторів, гусениць, коліс (Дмит., Розлука, 1957, 276); Земля навколо ревла й горіла від пекельної стрілянини (Ле, Клен. лист, 1960, 44).
2. розм. Дуже голосно плакати, ридати. Хоч сядь та плач, хоч стань та реви! (Укр.. присл.., 1963, 46); Оце почнемо граться, я її торкну чи зачеплю, а вона розквасить губи та й починає ревти на всю хату (Н.-Лев., VI, 1966, 92); [Спичаковський:] Та ви краще скажіть прямо - може, я вам не до вподоби. Та я... (схлипує ) та тоді я... (схлипує ). [Мальванов:] Та годі-бо, не реви - поїдеш (Коч., II, 1956, 33).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | реву | ревемо |
2 особа | ревеш | ревете |
3 особа | реве | ревуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ревітиму | ревітимемо |
2 особа | ревітимеш | ревітимете |
3 особа | ревітиме | ревітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ревів | ревіли |
Жіночий рід | ревіла | |
Середній рід | ревіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ревімо | |
2 особа | реви | ревіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ревучи | |
Минулий час | ревівши |
ревти
РЕВТИ див. ревіти.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | реву | ревемо |
2 особа | ревеш | ревете |
3 особа | реве | ревуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ревтиму | ревтимемо |
2 особа | ревтимеш | ревтимете |
3 особа | ревтиме | ревтимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ревів | ревли |
Жіночий рід | ревла | |
Середній рід | ревло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ревімо | |
2 особа | реви | ревіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ревучи | |
Минулий час | ревівши |