ридання
РИДАННЯ, я, с. Дія за знач. ридати і звуки, утворювані цією дією. В натовпі почулися глухі ридання й густі схлипування (Епік, Тв., 1958, 421); Віра наче скам'яніла. Ридання обірвалось. Біла рука її мимоволі простягнулася вперед (Шиян, Баланда, 1957, 165); В моїм серці і бурі, і грози, Й рокотання - ридання бандур (Тич., І, 1957, 25); * У порівн. Високо над сонним містом неслася дика музика, як передсмертні ридання грішних (Коцюб., II, 1955, 141).
@ Заходитися (зайтися) риданням див. заходитися2.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ридання | ридання |
Родовий | ридання | ридань |
Давальний | риданню | риданням |
Знахідний | ридання | ридання |
Орудний | риданням | риданнями |
Місцевий | на/у риданні | на/у риданнях |
Кличний | ридання | ридання |