рильце
РИЛЬЦЕ, я, с . Зменш.-пестл. до рило 1. Невеличке ягнятко, зігнувшись у каблучку, виставило своє гостреньке рильце з рідкими зубами (Мирний, III, 1954, 82); Дід обходить куницю з боку ганку, простягає руку і мацає пальцями скривавлене рильце (Тудор, Народження, 1941, 226); Івашко побачив крізь сухе бадилля бур'яну рильце кулемета і вогняний струмок (Панч, Іду, 1946, 58).
@ Рильце (рильця) в пушку у кого, чиє - хто-небудь причетний до чогось осудливого. Помітивши зразу деяку неясність профілю прекрасної трійки, а також згадавши, що в одного з її членів теж було в минулому.. рильце в пушку, Голик намагається пом'якшити оргвисновки (Довж., Зач. Десна, 1957, 584); Авантюрист, дурисвіт!.. Ого, чим тільки не називали його тоді люди, рильця яких були в пушку (Грим., Незакінч. роман, 1962, 164).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рильце | рильця |
Родовий | рильця | рилець |
Давальний | рильцю | рильцям |
Знахідний | рильце | рильця |
Орудний | рильцем | рильцями |
Місцевий | на/у рильці | на/у рильцях |
Кличний | рильце | рильця |