розгром
РОЗГРОМ, у, ч. Дія за знач. розгромити. Цигуля розповідав про розгром маєтку, про вісті з Князівки, про настрої на селі (Головко, II, 1957, 300); Після розгрому свого механізованого авангарду гітлерівці, кидаючи в паніці техніку і важке озброєння, масами ринули в ліси (Гончар, III, 1959, 450); Велике значення мав ідейний і політичний розгром троцькізму, який сіяв невір'я в сили робітничого класу СРСР (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 12); // Цілковите безладдя; розгардіяш. Коло ставка, плямистого від нафти, я знайшов розстріляну дружину, а в хаті розгром і нищення (Ю. Янов., II, 1958, 249).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розгром | розгроми |
Родовий | розгрому | розгромів |
Давальний | розгромові, розгрому | розгромам |
Знахідний | розгром | розгроми |
Орудний | розгромом | розгромами |
Місцевий | на/у розгромі | на/у розгромах |
Кличний | розгроме | розгроми |