розжарений
РОЗЖАРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розжарити. Береться тінями розжарене вогнем і працею обличчя парубка (Стельмах, І, 1962, 120).
2. у знач. прикм. Надто гарячий. Сонце неначе найнялось, так немилосердно пече, що на розжарений пісок не можна ступнути босою ногою (Хижняк, Килимок, 1961, 46); // Який пече сильніше, ніж звичайно. Розжарене призахідне сонце забарвило ввесь світ символічним кривавим кольором (Довж., І, 1958, 431).
3. у знач. прикм. Розпашілий, розпалений від перенапруги, утоми і т. ін. Розжареними очима шукала його в списках ранених і полеглих (Кобр., Вибр., 1954, 209).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розжарений | розжарена | розжарене | розжарені |
Родовий | розжареного | розжареної | розжареного | розжарених |
Давальний | розжареному | розжареній | розжареному | розжареним |
Знахідний | розжарений, розжареного | розжарену | розжарене | розжарені, розжарених |
Орудний | розжареним | розжареною | розжареним | розжареними |
Місцевий | на/у розжареному, розжаренім | на/у розжареній | на/у розжареному, розжаренім | на/у розжарених |