розлучниця
РОЗЛУЧНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до розлучник. Ой пішла я у яр за водою, Аж там милий гуляє з другою. А другая тая, Розлучниця злая, Багатая сусідонька, Вдова молодая (Шевч., II, 1963, 153); - О прокляття! Кому сказати? Хто навчить, як позбутися злої розлучниці, як привернути Прохора (Шиян, Баланда, 1957, 168).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | розлучниця | розлучниці |
Родовий | розлучниці | розлучниць |
Давальний | розлучниці | розлучницям |
Знахідний | розлучницю | розлучниць |
Орудний | розлучницею | розлучницями |
Місцевий | на/у розлучниці | на/у розлучницях |
Кличний | розлучнице | розлучниці |