розпашілий
РОЗПАШІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розпашіти. Біля колодязя цілий гурт розчервонілих, розпашілих після бою повстанців (Гончар, II, 1959, 25); // у знач. прикм. Тимко зодягнувся і вийшов з хати. В розпашіле обличчя дихнуло морозом (Тют., Вир, 1964, 362); *Образно. Земля під помостом дзвенить уночі. Суха й розпашіла, як срібні ключі (Мал., Полудень.., 1960, 109).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розпашілий | розпашіла | розпашіле | розпашілі |
Родовий | розпашілого | розпашілої | розпашілого | розпашілих |
Давальний | розпашілому | розпашілій | розпашілому | розпашілим |
Знахідний | розпашілий, розпашілого | розпашілу | розпашіле | розпашілі, розпашілих |
Орудний | розпашілим | розпашілою | розпашілим | розпашілими |
Місцевий | на/у розпашілому, розпашілім | на/у розпашілій | на/у розпашілому, розпашілім | на/у розпашілих |