розпечений
РОЗПЕЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпекти. Молот знову бгав і місив розпечене залізо (Сенч., На Бат. горі, 1960, 17); Мріється [Орисі] далеке небо безхмарне, білі розпечені палом мури, сліпуче сонячне сяйво (Стар., Облога.., 1961, 7); Розпечені за день скелі ще дихали згори на бійців ніжним теплом (Гончар, Новели, 1954,66); З розпеченими обличчями, обілляні потом, замазані болотом, метушаться люди коло вогню (Коцюб., І, 1955, 121).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розпечений | розпечена | розпечене | розпечені |
Родовий | розпеченого | розпеченої | розпеченого | розпечених |
Давальний | розпеченому | розпеченій | розпеченому | розпеченим |
Знахідний | розпечений, розпеченого | розпечену | розпечене | розпечені, розпечених |
Орудний | розпеченим | розпеченою | розпеченим | розпеченими |
Місцевий | на/у розпеченому, розпеченім | на/у розпеченій | на/у розпеченому, розпеченім | на/у розпечених |