рясний
РЯСНИЙ, а, е. 1. Який має велику кількість близько розміщених однорідних предметів, частин і т. ін. Пусто серед степу, та сумно й серед лісу: вітри-суховії обголили його рясні віти (Мирний, III, 1954, 255); Довга хата стояла під рясними вербами (Ле, С. Голубар, 1950, 10); // Скупчений у великій кількості. Буйна листва кущів синіла під рясною росою, дихала ще нічною прохолодою (Коцюб., І, 1955, 206); Скрізь висіла рясна зав'язь яблунь і груш, давно вже достигли черешні (Кач., Вибр., 1947, 62); Рясні зморшки на лиці мінилися, як дрібненькі хвильки на холодній воді (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 53); // Який складається з крапель або часток, що безперервно падають (про дощ, сльози, піт). Раїса сиділа мовчки, а рясні сльози тихо котилися по її виду (Коцюб., І, 1955, 333); Люблю я дощ рясний, що гучно з неба ллється: Після дощу того уся земля цвіте, І ліс, покритий краплями блискучими, сміється (Рильський, І, 1960, 93); // Який складається з однорідних безперервних рухів, звуків і т. ін., що швидко змінюються один одним. Рясний регіт покрив біснування полковника (Кулик, Записки консула, 1958, 175); Це був лиш натяк, коротка вість Про інші ночі і дні, Коли гуркіт зеніток відповість Рясним вогнем на вогні (Перв., І, 1958, 80); // Малопроникний, малопрозорий. Рясний присмерк уже сповив вулицю (Шовк., Інженери, 1948, 316); Вже струменями теплими угору Димки пливуть, пухнаті і рясні (Бичко, Сійся.., 1959, 104).
2. Багатий, високий (про урожай). Колгосп хазяйнує добре, збирає рясні врожаї зернових і технічних культур (Вишня, І, 1956, 422); // перен. Плідний на що-небудь, чимсь. Такий час настав: і важкий, і надіями рясний (Стельмах, І, 1962, 522).
3. З багатьма складками, в густих зборках (про одяг); широкий. - А встаньте-но, панно, нехай я подивлюся на вашу спідницю, чи рясна (Л. Укр., III, 1952, 643); Високо на шосе стоїть, як у пісні, дівчинка в рясній яскравій спідничці (Гончар, III, 1959, 171).
4. перен., рідко. Гарно, пишно вбраний (про людей). Дівчата рясні, врочисті, без гомону, гаму вишивали на полотні (Горд., Чужу ниву.., 1947, 225).
5. розм. Дуже яскравий, кольористий (про розцвітку чого-небудь). Купив [Гнат] гарну рясну хустку з червоними рожами (Коцюб., 1, 1955, 54).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | рясний | рясна | рясне | рясні |
Родовий | рясного | рясної | рясного | рясних |
Давальний | рясному | рясній | рясному | рясним |
Знахідний | рясний, рясного | рясну | рясне | рясні, рясних |
Орудний | рясним | рясною | рясним | рясними |
Місцевий | на/у рясному, ряснім | на/у рясній | на/у рясному, ряснім | на/у рясних |
рясніти
РЯСНІТИ, іє, недок. 1. ким, чим. Бути густо покритим великою кількістю близько розміщених однорідних предметів, частин і т. ін., мати щось у великій кількості. Баштани рясніють кавунами, динями, гарбузами (Добр., Ол. солдатики, 1961, 6); Вся ріка, скільки оком кинь, праворуч і ліворуч, рясніла бійцями (Довж., І, 1958, 318); // Містити в собі багато чого-небудь однорідного, такого, що часто зустрічається. Читанки для учнів рясніють писаннями наших дитячих поетів М. Пригари, Г. Бойка, М. Познанської, Н. Забіли (Мал., Думки.., 1959, 42).
2. Виднітися, виділятися своєю ряснотою. На бур'янах рясніли блискучими діамантами краплі нічного дощу (Вас., II, 1959, 370); В садах рясніють пізні яблука і груші (Кучер, Дорога.., 1958, 80).
3. Ставати, робитися інтенсивним у своєму прояві. Рясніє дощ, і падає лункіше М'яких краплин розмірене биття (Бажан, І, 1946, 170).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ряснію | рясніємо |
2 особа | ряснієш | ряснієте |
3 особа | рясніє | рясніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ряснітиму | ряснітимемо |
2 особа | ряснітимеш | ряснітимете |
3 особа | ряснітиме | ряснітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ряснів | рясніли |
Жіночий рід | рясніла | |
Середній рід | рясніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | рясніймо | |
2 особа | рясній | ряснійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | рясніючи | |
Минулий час | ряснівши |