різницький
РІЗНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до різник; // Признач. для різання худоби, птиці. Вона бачила його побаранілі очі, недобрі сині уста, коротку ногу й гострий різницький ніж, яким він різав овець (Коцюб., І, 1955, 401); // В якому ріжуть, забивають худобу, птицю. Цехи: різницький, коновальський, Кушнірський, ткацький, шаповальський Кипіли в пеклі всі в смолі (Котл., І, 1952, 138).
@ Різницький (різницька) собака - уживається як лайливий, образливий вираз. Тарас склав султанові таку відповідь на його грізне послання: « - Ти - шайтан турецький,.. свиняча морда, різницька собака» (Довж., І, 1958, 231).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | різницький | різницька | різницьке | різницькі |
Родовий | різницького | різницької | різницького | різницьких |
Давальний | різницькому | різницькій | різницькому | різницьким |
Знахідний | різницький, різницького | різницьку | різницьке | різницькі, різницьких |
Орудний | різницьким | різницькою | різницьким | різницькими |
Місцевий | на/у різницькому, різницькім | на/у різницькій | на/у різницькому, різницькім | на/у різницьких |