світати
СВІТАТИ, ає, недок. 1. Ставати світлішим, яснішим на світанку; розсвітати. - Миколо, мій голубе сизий! - сказала Мокрина. - Чи зоря світає на небі, чи сонце грає чи ніч вкриває землю,- думка про тебе тліє в моєму серці (Н.-Лев., II, 1956, 240); Поблідли зорі. День світає (Черн., Поезії, 1959, 98); * Образно. В душі моїй щось грало і світало, Було в ній щось дорожче над алмаз (Фр., XIII, 1954, 322).
2. безос. Наставати (про світанок); розвиднятися. І смеркає, і світає, День божий минає, І знову люд потомлений, І все спочиває (Шевч., І, 1963, 329); Вже надворі стало світати (Н.-Лев., II, 1956, 285); Світало, як проїздили Вітрову Балку (Головко, І, 1957, 102); * Образно. «О не журись через край: Ще на життя не світало. Другому зіркою сяй!» Так її серце казало (Олесь, Вибр., 1958, 397).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | світаю | світаємо |
2 особа | світаєш | світаєте |
3 особа | світає | світають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | світатиму | світатимемо |
2 особа | світатимеш | світатимете |
3 особа | світатиме | світатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | світав | світали |
Жіночий рід | світала | |
Середній рід | світало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | світаймо | |
2 особа | світай | світайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | світаючи | |
Минулий час | світавши |