семінарист
СЕМІНАРИСТ, а, ч. 1. Учень семінарії (у 1, 2 знач.). Семінаристи, їдучи до школи, звернули з дороги на весілля цілою валкою... (Н.-Лев., І, 1956, 143); - Двадцять п'ять років тому був я не отець Христофор, а звичайнісінький семінарист. - Чув... А зараз ви звичайнісінький піп (Довж., І, 1958, 413); Юрко привітався з учителем і підійшов до семінариста (Багмут, Опов., 1959, 20).
2. Той, хто вчився в семінарії, закінчив семінарію. В тій компанії все більше бувші семінаристи, хлопці нічого собі, тільки таки трошки загнічені спеціальним вихованням (Л. Укр., V, 1956, 302).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | семінарист | семінаристи |
Родовий | семінариста | семінаристів |
Давальний | семінаристові, семінаристу | семінаристам |
Знахідний | семінариста | семінаристів |
Орудний | семінаристом | семінаристами |
Місцевий | на/у семінаристі, семінаристові | на/у семінаристах |
Кличний | семінаристе | семінаристи |