сердюк
СЕРДЮК, а, ч., іст. На Лівобережній Україні кінця XVII - початку XVIII ст. - козак найманих піхотних полків, що був на повному утриманні гетьманського уряду; охоронець гетьмана. Два сердюки при порозі до гетьманських покоїв одкинули списи. Високі різьблені двері одчинилися (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 313).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сердюк | сердюки |
Родовий | сердюка | сердюків |
Давальний | сердюкові, сердюку | сердюкам |
Знахідний | сердюка | сердюків |
Орудний | сердюком | сердюками |
Місцевий | на/у сердюку, сердюкові | на/у сердюках |
Кличний | сердюче | сердюки |