сиз
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сиз | сизи |
Родовий | сиза | сизів |
Давальний | сизові, сизу | сизам |
Знахідний | сиз | сизи |
Орудний | сизом | сизами |
Місцевий | на/у сизі | на/у сизах |
Кличний | сизе | сизи |
сизіти
СИЗІТИ, іє, недок. 1. Ставати, робитися сизим (у 1 знач.). Почало повівати прохолодою, а хмари сизіли (Вовчок, Вибр., 1946, 162); Степ сизіє, .. гасне (Гончар, Тронка, 1963, 19); Одного разу він повертався додому рано. Сизів вечір, осінній, тихий (Гуц., Скупана.., 1965, 101).
2. Те саме, що сизитися. Перед нею наче сизіла якась далечінь, де око сягає без краю й не досягає до краю (Н.-Лев., IV, 1956, 320); Серед золотавого їхнього [типчаків] розливу рясніють у ложбинках [улоговинках] озеречка квітів, сизіють де-не-де, ніби покриті інеєм, острівки степового чаю (Гончар, Таврія, 1952, 184).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сизію | сизіємо |
2 особа | сизієш | сизієте |
3 особа | сизіє | сизіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сизітиму | сизітимемо |
2 особа | сизітимеш | сизітимете |
3 особа | сизітиме | сизітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сизів | сизіли |
Жіночий рід | сизіла | |
Середній рід | сизіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сизіймо | |
2 особа | сизій | сизійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сизіючи | |
Минулий час | сизівши |