синюватий
СИНЮВАТИЙ, а, е. З синім відтінком, трохи синій. Великі синюваті очі розплющились, веселі брови піднялись угору (Н.-Лев., І, 1956, 185); Я чув, Тарасе, шум твоїх гаїв, Я бачив ранку небо синювате (Мал., Звенигора, 1959, 313); Переїхавши кордон, Ніколає Станбу побачив рідні оселі, жовті поля й низькорослі платани, синюваті гори вдалині (Чаб., Балкан. весна, 1960, 445); Недобрий синюватий рум'янець, мов тінь, набігав на зеленкуваті щоки Стадницького (Стельмах, І, 1962, 421).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | синюватий | синювата | синювате | синюваті |
Родовий | синюватого | синюватої | синюватого | синюватих |
Давальний | синюватому | синюватій | синюватому | синюватим |
Знахідний | синюватий, синюватого | синювату | синювате | синюваті, синюватих |
Орудний | синюватим | синюватою | синюватим | синюватими |
Місцевий | на/у синюватому, синюватім | на/у синюватій | на/у синюватому, синюватім | на/у синюватих |