сконати
СКОНАТИ, аю, аєш, док. 1. Умерти, загинути, перев. зазнавши перед тим страшних фізичних мук. Два голуби воду пили, А два колотили.. Бодай тії та сконали, Що нас розлучили! (Укр.. лір. пісні, 1958, 341); [Xуса:] Нехай би ти була тоді сконала, ніж мала осоромити мене! (Л. Укр., III, 1952, 163); Коли б у нього скінчились патрони, він сконав би тут страшною повільною смертю на безхліб'ї та безводді серед розпеченого сонцем каміння (Гончар, III, 1959, 110); Звір відкрив закривавлену пащу, судорожно втягнув повітря і сконав (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 87).
2. перен. Кінчитися, припинити своє існування. Війна тільки-но сконала у фашистському лігві, а в Києві вже розгортали роботу науково-дослідні інститути Академії наук УРСР (Чаб., Шляхами.., 1961, 120); Під осінь чуємо, сконала панська Польща (М. Ол., Чуєш.., 1959, 14); // Перестати проявлятися. Вогонь притих, зігнувся, дихнув востаннє й сконав (Коцюб., II, 1955, 92); [Василь:] Лицарська сила зробила своє, прогула на увесь світ своїм бучним заміром та й сконала (Мирний, V, 1955, 113).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сконаю | сконаємо |
2 особа | сконаєш | сконаєте |
3 особа | сконає | сконають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сконав | сконали |
Жіночий рід | сконала | |
Середній рід | сконало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сконаймо | |
2 особа | сконай | сконайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | сконавши |