скуйовджений
СКУЙОВДЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до скуйовдити 1. Навис [полин] над урвищем скель і тряс бородою над самим морем, неначе фавн дико скуйовдженою вовною (Коцюб., II, 1955, 288); Нависають над очима скуйовджені вітрами чорні брови (Сміл., Сад, 1952, 68).
2. у знач. прикм. Покошланий, сплутаний (про волосся, шерсть і т. ін.). Спереду їх стояв кремезний хлопець в розірваному піджаці, з напущеним на лоб русявим скуйовдженим чубом (Вас., IV, 1960, 29); * Образно. На фоні чорного неба і скуйовджених хмар, що.. клекотіли вгорі, побачив він таку ж чорну тінь, що майже зовсім зливалася з небом (Голов., Крапля.., 1945, 47); // З покошланим, сплутаним волоссям, шерстю і т. ін. У дядечка Лупу.. біла скуйовджена голова і зовсім молоді рум'янці на щоках (Чаб., Балкан. весна, 1960, 53).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | скуйовджений | скуйовджена | скуйовджене | скуйовджені |
Родовий | скуйовдженого | скуйовдженої | скуйовдженого | скуйовджених |
Давальний | скуйовдженому | скуйовдженій | скуйовдженому | скуйовдженим |
Знахідний | скуйовджений, скуйовдженого | скуйовджену | скуйовджене | скуйовджені, скуйовджених |
Орудний | скуйовдженим | скуйовдженою | скуйовдженим | скуйовдженими |
Місцевий | на/у скуйовдженому, скуйовдженім | на/у скуйовдженій | на/у скуйовдженому, скуйовдженім | на/у скуйовджених |