слабо
СЛАБО, присл. 1. Присл. до слабий 5. Прісцілла хитає заперечливо головою і слабо всміхається (Л. Укр., II, 1951, 451); Дорош потяг на себе двері і переступив через поріг у вузеньку тісну кімнату, слабо освітлену однією лампочкою з газетним абажуром (Тют., Вир, 1964, 146); - Що тобі? - питає [Оля] слабо. А Мотря добре чує, що Олин голос втратив свою звичайну зрівноваженість (Вільде, Винен.., 1959, 25).
2. рідко. Неміцно. Намацав [Василь] цеглину в стіні - слабо трималася. Положив у пазуху, поліз наверх (Хотк., І, 1966, 117).
3. Погано, мало. Слабо зродило бурашки [картоплю] (Сл. Гр.); // у знач. присудк. сл. Недобре кому-небудь (про фізичний стан). Дивиться Сторонський на сестру, а вона так посоловіла і на лиці міниться. - Чи не зле вам, сестро?- Слабо мені (Мак., Вибр., 1954, 110).
СЛАБО... Перша частина складних слів, що відповідає слову слабий у 2, 3, 5 знач., напр.: слабоароматний, слабоконтрастний, слабодухий, слабоосвітлений і т. ін.