смішити
СМІШИТИ, шу, шиш, недок., перех. Викликати сміх. Бородавкін смішив усіх, розказував українські анекдоти, котрі так і сипались з його язика, неначе насіння з торби (Н.-Лев., VI, 1966, 85); Якось прийшов до них дядько Кирило, почав смішити Дениса і малу Денисову сестричку (Коп., Хата хлопчика.., 1957, 4); Він смішив дівчат тим, що дотепно перекривляв старших, серед них і досить поважних людей села (Вол., Місячне срібло, 1961, 175); // Своєю недоладністю, безглуздістю і т. ін. викликати сміх у кого-небудь. Чому так багато антен? Її запитання смішить Віталія. - Антена, мамо, одна, а то прийомні рамки! (Гончар, Тронка, 1963, 92); Лікували справно і наполегливо і, що особливо дивувало і навіть смішило Дороша, заставляли його співати, переконуючи при цьому, що він так швидше вилікується (Тют., Вир, 1964, 200).
@ Смішити людей (горобців і т. ін. ) - бути об'єктом насмішки для кого-небудь. [Вареник:] Демку, побратиме, перестань смішить людей, не соромся. Ну що ти все дурака валяєш? (Кроп., II, 1958, 232); А час би людям перестать Солом'яного Діда пхать І тільки горобців смішити; Тепер не пугалом добру навчать (Гл., Вибр., 1951, 141).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смішу | смішимо |
2 особа | смішиш | смішите |
3 особа | смішить | смішать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смішитиму | смішитимемо |
2 особа | смішитимеш | смішитимете |
3 особа | смішитиме | смішитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | смішив | смішили |
Жіночий рід | смішила | |
Середній рід | смішило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смішімо | |
2 особа | сміши | смішіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | смішачи | |
Минулий час | смішивши |