сопілка
СОПІЛКА, и, ж. Український народний духовий музичний інструмент із дерева або очерету, що має форму порожнистої трубки з отворами. Якийсь парубок став грати на сопілці (Кобр., Вибр., 1954, 125); Його батько робив сопілки з липи й продавав на базарі (Панч, В дорозі, 1959, 165); * У порівн. - Говорить [Вівдя] тонісінько, мов сопілка грає (Н.-Лев., II, 1956, 264).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сопілка | сопілки |
Родовий | сопілки | сопілок |
Давальний | сопілці | сопілкам |
Знахідний | сопілку | сопілки |
Орудний | сопілкою | сопілками |
Місцевий | на/у сопілці | на/у сопілках |
Кличний | сопілко | сопілки |