соцький
СОЦЬКИЙ, кого, ч., іст. 1. Особа, яка очолювала сотню (у 4 знач.). Представник городян, соцький Микула, за словами літопису, переконував Данила зовсім винищити бояр (Іст. СРСР, І, 1956, 57); Мирослав, поговоривши з соцьким, якому було доручено стежити за порядком на дворі, підійшов до Марії (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 24).
2. У дореволюційній Росії, в тому числі й на Україні - нижчий поліцейський служитель на селі, якого обирали на сільській сходці. Не гадав [старий], що вдома чекає його нове лихо: соцький з десятником прийшли правити подать (Коцюб., І, 1955, 92); Вийшов старшина «з цепом», староста, писар, соцькі, десяцькі (Хотк., І, 1966, 140); На третю ніч урядник із соцькими робив трус у Цигулиній оселі (Головко, II, 1957, 231).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | соцький | соцька | соцьке | соцькі |
Родовий | соцького | соцької | соцького | соцьких |
Давальний | соцькому | соцькій | соцькому | соцьким |
Знахідний | соцький, соцького | соцьку | соцьке | соцькі, соцьких |
Орудний | соцьким | соцькою | соцьким | соцькими |
Місцевий | на/у соцькому, соцькім | на/у соцькій | на/у соцькому, соцькім | на/у соцьких |