спочивати
СПОЧИВАТИ, аю, аєш, недок., СПОЧИТИ і рідко СПОЧИНУТИ, ину, инеш, док. 1. Те саме, що відпочивати 1. Ішов Кобзар до Києва Та сів спочивати (Шевч., І, 1963, 39); - Я устав і побрів дорогою, та брів я недовго - сів спочивати (Вовчок, VI, 1956, 247); Робилось душно, - я жадав, Щоб де під деревом спочити (Щог., Поезії, 1958, 375); Копає собі й Семен. Утомиться - сяде, спочине, скрутить цигарку (Хотк., І, 1966, 127); На Малаховім кургані Спочити сіли журавлі (Нагн., Вибр., 1957, 25); М'ясце травицею прикрив [Вовк], А сам спочинуть ліг (Гл., Вибр., 1951, 23); Недавно, повернувши з Криму, де спочивав літом, написав новелку для альманаху в честь Кобилянської (Коцюб., III, 1956, 259); - От побила мене лиха та нещаслива година! Сподівалася на старість спочити, - от і спочила! - закінчила стара (Мирний, III, 1954, 72); * Образно. Вітер.. спочивав десь на Дніпровій косі (Ю. Янов., І, 1958, 96); Обридла дневі суєта людськая, Спустився він спочити в темноті (Гл., Вибр., 1951, 85).
@ Очі спочивають (спочивали, спочили, спочинуть і т. ін. ) на кому - чому; Око (погляд) спочиває (спочивало, спочило, спочиє, спочине і т. ін. ) на кому - чому - хтось задивляється (з замилуванням, захоплено, з цікавістю і т. ін.) на кого-, що-небудь. Досі наші очі спочивали на морі (Коцюб., II, 1955, 418); - Панна Обринська була.. готова і в воду скочити, щоб лиш не уступити мені.. Але я... - Але ви? - зацікавилась жінка, і її очі спочили з.. заінтересуванням на мені (Коб., III, 1956, 158); Стрімко здіймалася скеля,.. на якій око.. спочивало од фарб (Коцюб., II, 1955, 289); На ній спочивав погляд Іванових очей, але сама не сміла й зирнути на нього (Фр., III, 1950, 177); Дорошенко сідає на траві, погляд його спочиває на пшеницях (Гончар, Тронка, 1963, 217); Серце (серденько) спочине (спочило і т. ін. ) - хто-небудь знайде (знайшов) душевний спокій, заспокоїться (заспокоївся). Згадаймо! може, серце Хоч трохи спочине (Шевч., І, 1963, 65); Думка спить і серденько спочило; Я дивлюсь на обличчя твоє; Тихе море спокою навчило Невгамовнеє серце моє... (Л. Укр., І, 1951, 67); Спочивати (спочити) душею (серцем) - знаходити душевний спокій, заспокоюватися. Спасибі тобі, велике спасибі за лист. Я хоч на хвилину спочив душею (Коцюб., III, 1956, 162); Спочивати (спочити) на лаврах див. лавр.
2. Те саме, що спати. [Грицько (увіходячи ):] Я думав, що ви ще спочиваєте. Доброго ранку вам! (Мирний, V, 1955, 181); В ту суботню ніч, коли всі вже спочивали у верхівнянському палаці, не спочивала тільки господиня - Евеліна Ганська (Рибак, Помилка.., 1956, 42); - Вечеряли у світлиці, Мед, вино пили; І в кімнаті на кроваті Спочити лягли (Шевч., II, 1953, 184); Може, мати на полу спочити лягла - спить: очі закриті (Головко, II, 1957, 421); Князь і не спочинув,.. Та п'є, та гуляє Аж у гаї... Бо в покоях Дочка спочиває.. Реве хазяїн: - Будем пить, Аж поки наша доня спить (Шевч., II, 1953, 15); * Образно. Ніч тиха, всі вулиці в сні спочивають (Л. Укр., IV, 1954, 98).
3. перен., уроч. Бути мертвим, лежати в могилі. [Настя:] Чи живий ще тут мій милий син Панас? Чи, може, спочиває вже у сирій землі (Н.-Лев., II, 1956, 459); [Хмельницький:] Прощай, Туре. Тебе покриємо високою могилою, щоб століття люди бачили і знали, де спочиває славний син народу нашого... (Корн., І, 1955, 256); Старий спочив уже на цвинтарі (П. Куліш, Вибр., 1969, 264); В могилі героїв спочив капітан, Безстрашний моряк з України (Нагн., Вибр., 1957, 207); По смерті я мирно спочину в оселі спокійній (Зеров, Вибр., 1966, 249); Коли бій замре й розпливеться пороховий дим,.. мертві спочинуть на межах у братських могилах (Ю. Янов., І, 1958, 154).
Спочивати (спочити) в бозі, заст.; Спочивати (спочити) вічним сном - бути похованим, лежати у могилі. Ось каплиця на дорозі. Давно тут спочиває в бозі якийсь-то князь, тепер святий, що месник вбив його лихий (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 180); Вічним сном спочивають там [на кладовищі] герої-гвардійці... (Вишня, І, 1956, 309); Делегація.. поклала.. землю, взяту з могили І. П. Котляревського в Полтаві, й гроно червоної калини, під якою спочиває вічним сном великий син України (Веч. Київ, 11.IX 1969, 1); Спочити навіки - умерти; бути похованим. І знову плаче трембіта. Тепер вже на смерть... Спочив хтось навіки по тяжкій праці (Коцюб., II, 1955, 314); Син його не повернувся з Балканських гір: навіки спочив.. у братській могилі аж у Болгарії (Стельмах, І, 1962, 339); [Тут] спочиває (спочив, спочило) прах (тіло) кого - хтось похований, лежить у могилі. На його [Онуфріївського монастиря] цвинтарі, який колись містився біля монастирської церкви, спочив прах Івана Федорова - великого вітчизняного просвітителя (Наука.., 1, 1973, 40).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спочиваю | спочиваємо |
2 особа | спочиваєш | спочиваєте |
3 особа | спочиває | спочивають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спочиватиму | спочиватимемо |
2 особа | спочиватимеш | спочиватимете |
3 особа | спочиватиме | спочиватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спочивав | спочивали |
Жіночий рід | спочивала | |
Середній рід | спочивало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спочиваймо | |
2 особа | спочивай | спочивайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | спочиваючи | |
Минулий час | спочивавши |