спізнілий
СПІЗНІЛИЙ, а, е. Який спізнився; запізнілий. Майже на ходу стрибнув в один з вагонів якийсь спізнілий пасажир (Трубл., II, 1955, 24); На вулиці було тихо, темно й пусто.. Ні перехожого на панелях, ні спізнілої автомашини (Шовк., Людина.., 1962, 424); Ах, сльози, сльози! Спізнілий помічник, свідок безсилля й ганьби (Ле, Міжгір'я, 1953, 53); // у знач. ім. спізнілий, лого, ч. Той, хто спізнився, затримався десь. Спізнілі швидко проходили порожнім Хрещатиком (Ле, Історія радості, 1947, 101); // Який відбувся, стався, настав і т. ін. із запізненням. Весна завжди квапила степовика. А нинішня, спізніла, особливо (Рад. Укр., 5.VI 1971, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | спізнілий | спізніла | спізніле | спізнілі |
Родовий | спізнілого | спізнілої | спізнілого | спізнілих |
Давальний | спізнілому | спізнілій | спізнілому | спізнілим |
Знахідний | спізнілий, спізнілого | спізнілу | спізніле | спізнілі, спізнілих |
Орудний | спізнілим | спізнілою | спізнілим | спізнілими |
Місцевий | на/у спізнілому, спізнілім | на/у спізнілій | на/у спізнілому, спізнілім | на/у спізнілих |