стажування
СТАЖУВАННЯ, я, с. 1. Проходження іспитового терміну (після закінчення спеціального вузу) перед зарахуванням до штату виробництва, установи і т. ін. Особи, які закінчили вищі технічні навчальні заклади,.. проходять тривале стажування на виробництві (Наука.., 9, 1959, 49); // Підвищення кваліфікації в певній установі, навчальному закладі і т. ін. На стажування викликаються ті працівники, які вперше прийшли на прокурорську роботу і не мають певного практичного досвіду (Рад. право, 4, 1960, 77); Українське театральне товариство організувало стажування молодих режисерів республіки в провідних колективах Радянського Союзу (Мист., 1, 1964, 9); Закінчилось наукове стажування, з великою радістю повернувся я на нашу рідну Радянську землю (Знання.., 9, 1967, 11).
2. Проходження тими, що навчаються, виробничої практики для набуття досвіду й оволодіння фахом.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стажування | стажування |
Родовий | стажування | стажувань |
Давальний | стажуванню | стажуванням |
Знахідний | стажування | стажування |
Орудний | стажуванням | стажуваннями |
Місцевий | на/у стажуванні | на/у стажуваннях |
Кличний | стажування | стажування |