станичний
СТАНИЧНИЙ, а, е. 1. іст. Стос. до станиці (див. станиця1 1), пов'язаний із службою в ній. Станична служба.
2. Прикм. до станиця1 2, 3. Станичні сади; Станична площа; // Пов'язаний з управлінням і самоврядуванням станиці. Станична рада.
^ Станичний отаман, іст. - у дореволюційній Росії - начальник козацьких військ і поселень, що виконував військові, поліцейські та адміністративні функції.
3. у знач. ім. станичний, ного, ч., іст. Те саме, що Станичний отаман.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | станичний | станична | станичне | станичні |
Родовий | станичного | станичної | станичного | станичних |
Давальний | станичному | станичній | станичному | станичним |
Знахідний | станичний, станичного | станичну | станичне | станичні, станичних |
Орудний | станичним | станичною | станичним | станичними |
Місцевий | на/у станичному, станичнім | на/у станичній | на/у станичному, станичнім | на/у станичних |