стеблина
СТЕБЛИНА, СТЕБЕЛИНА, и, ж . 1. Окрема трав'яниста рослина. Зробив [Білогруд] крок убік, нагнувся і вирвав з землі поруділу нескошену стеблину пшениці (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 11); Сьогодні він радить винищити багаторічні трави до єдиної стеблини (Жур., Звич. турботи, 1960, 97).
2. Те саме, що стебло 1. Польова повитиця полізла догори по стеблині жита і розтулила свої білі делікатні квіточки (Коцюб., І, 1955, 17); Важкий колос гне стеблини до землі (Головко, І, 1957, 425); Комбайн вбирав чисто, хіба вже яка стеблина впала на землю, то тільки тоді її не зачепило хедером (Збан., Старший брат, 1952, 71); * У порівн. [Платон Гаврилович:] Та коли б же ти знала, ще й яку дівчину висватаю. Очі - як терночок, брови - як шнурочок, станок тонісінький, як стеблина (Вас., III, 1960, 136); Біля вузькоколійки, високий і тонкий, як стеблина, Францішко стояв з кошиком у руці й чекав на Глущука (Чорн., Визвол. земля, 1959, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стеблина | стеблини |
Родовий | стеблини | стеблин |
Давальний | стеблині | стеблинам |
Знахідний | стеблину | стеблини |
Орудний | стеблиною | стеблинами |
Місцевий | на/у стеблині | на/у стеблинах |
Кличний | стеблино | стеблини |