стишувати
СТИШУВАТИ, ую, уєш і рідко СТИШАТИ, аю, аєш, недок., СТИШИТИ, шу, шиш, док., перех . 1. Робити тихішим, не дуже чутним, приглушувати (звук, шум і т. ін.).
Стишувати (стишити) голос - говорити тихше, переходити на шепіт. - Дозвольте, Варваро Павлівно? - стишуючи низький, басовитий голос, запитав він (Собко, Справа.., 1959, 6); Стишивши голос, почав [Рубанюк] викладати план підпільного комітету (Цюпа, Назустріч.., 1958, 55); Ремісники стишили голоси й далі щось пошепки говорили один із одним (Скл., Святослав, 1959, 467).
2. Робити повільнішим, менш швидким; уповільнювати. Підходячи до землянки, де жив механік, Петру стишує ходу (Чаб., Балкан. весна, 1960, 67); Кінь забасував по піску, стишив біг, а потім пішов ступою (Мушк., Серце.., 1962, 314); У Тасі ломило спину, вона раз у раз намагалася випростатись. Варфоломіївна помітила це й стишила темп роботи (Дмит., Розлука, 1957, 220); // Змушувати рухатися повільніше. Коло третьої хати він стишує коней (Кучер, Зол. руки, 1948, 124); Роман стишив коня, замилувався літньою красою (Минко, Ясні зорі, 1951, 84).
Стишувати (стишити) хід: а) сповільнювати свій рух (про транспортні засоби). Поїзд стишує хід, зупиняється (Збан., Сеспель, 1961, 151); Тільки що виїхали в сусіднє село, машина стишила хід, а потім зупинилася (Томч., Закарп. опов., 1953, 179); б) зменшувати швидкість (поїзда, автомобіля і т. ін.). Біля мосту, що високо піднімався над рікою, машиніст завжди стишував хід (Чорн., Визвол. земля, 1959, 18); Коли «Лахтак» підійшов зовсім близько, капітан наказав стишити хід (Трубл., Крила.., 1947, 42).
3. Послаблювати силу вияву чого-небудь. - Отак стискують строки.. Якась дурна гонитва за благополучними цифрами. - Ну, знаєш... Цифра - річ державна, річ поважна, - спробував стишити Остапчуків запал Данилевський (Жур., Вел. розмова, 1955, 56); - Леночка! Ти вже тут? - одразу ж стишила свій гнів Крихточка (Баш, Надія, 1960, 255); // Робити менш відчутним (біль, почуття і т. ін.); угамовувати. Созоненко.. кладе руку до грудей, щоб стишити нею біль (Стельмах, II, 1962, 96).
4. Примушувати заспокоїтися, утихомиритися. Вона сліз своїх не впиняла, розливалася, - хотіла, щоб він.. її розважив, стишив (Вовчок, І, 1955, 163).
Стишувати (стишити) [своє] серце - переставати хвилюватися, тривожитися і т. ін. [Марина:] Вгамуй, ріднесенький мій, стиш своє серце: його лукавий бентежить, бунтує гріхом (Стар., Вибр., 1959, 368).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стишую | стишуємо |
2 особа | стишуєш | стишуєте |
3 особа | стишує | стишують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стишуватиму | стишуватимемо |
2 особа | стишуватимеш | стишуватимете |
3 особа | стишуватиме | стишуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стишував | стишували |
Жіночий рід | стишувала | |
Середній рід | стишувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стишуймо | |
2 особа | стишуй | стишуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | стишуючи | |
Минулий час | стишувавши |