стовбурний
СТОВБУРНИЙ, а, е. 1. Прикм. до стовбур 1-3. Дерево, об'їдене шовкопрядом, всихає або ослаблюється настільки, що на ньому оселюються стовбурні шкідники (Колг. Укр., 5, 1962, 40).
2. Стос. до стовбура (у 4 знач.).
3. у знач. ім. стовбурний, ного, ч. Той, хто керує механізмами в стовбурі шахти. Стовбурний бив у дзвінки з таким виглядом, неначе виконував найвеселішу в світі роботу (Ткач, Черг. завдання, 1951, 151).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стовбурний | стовбурна | стовбурне | стовбурні |
Родовий | стовбурного | стовбурної | стовбурного | стовбурних |
Давальний | стовбурному | стовбурній | стовбурному | стовбурним |
Знахідний | стовбурний, стовбурного | стовбурну | стовбурне | стовбурні, стовбурних |
Орудний | стовбурним | стовбурною | стовбурним | стовбурними |
Місцевий | на/у стовбурному, стовбурнім | на/у стовбурній | на/у стовбурному, стовбурнім | на/у стовбурних |