сторожко
СТОРОЖКО. Присл. до сторожкий. Припав до землі і сторожко чекав команди літній єфрейтор Бовдуляк (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 188); Ворог міг бути на кожному кроці, і ми сторожко вдивлялися в біле поле (Багмут, Онов., 1959, 63); Спав я сторожко, хоч і був дуже струджений (Мур., Бук. повість, 1959, 69); Тиснуться коні. Вони вже вчули чужинців, щулять вуха, сторожко витягують шиї (Тют., Вир, 1964, 494); До кулеметної тачанки сторожко підходить Серьожка.. Страшнувато малому: коли б чого не вийшло (Головко, Літа.., 1956, 4); Нишком, навспинячки крадуться люди і несміло, сторожко перекликаються (Л. Укр., IV, 1954, 243); * Образно. Сонце, шукаючи броду, сторожко зупинилося посеред ріки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 504).
сторожка
СТОРОЖКА, и, ж. Приміщення для сторожа або військових вартових. Шлях вився до великої мурованої брами; коло брами стояла сторожка для вартового (Н.-Лев., II, 1956, 206); Біля сторожки лісника, над болотами, затишний є куточок... (Скл., М. ІЦорс, 1938, 71); Школа містилася в колишній церковній сторожці (Стельмах, І, 1962, 198).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сторожка | сторожки |
Родовий | сторожки | сторожок |
Давальний | сторожці | сторожкам |
Знахідний | сторожку | сторожки |
Орудний | сторожкою | сторожками |
Місцевий | на/у сторожці | на/у сторожках |
Кличний | сторожко | сторожки |