струнний
СТРУННИЙ, а, е. 1. Прикм. до струна 1. Вони співають - і співає з ними Усе навколо, зриме і незриме, Ба навіть сивоусий бригадир, Скупий у мові і суворий в ділі, Підхоплює ті звуки легкокрилі, Немов бандури струнний перебір (Рильський, III, 1961, 205).
2. Який створює звук за допомогою струн (про музичні інструменти). Музичні інструменти, поширені нині у народно-мистецькому побуті, поділяються на три великі групи: ударні, духові та струнні (Знання.., 7, 1971, 20); // Який складається з таких інструментів. Сюїта для струнного квартету [П. О.] Козицького являє собою тему з шістьма варіаціями (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 144); Вони зайняли окрему кабінку поближче до естради, де розташувався струнний оркестр (Донч., V, 1957, 282); // Признач. для виконання на таких інструментах, виконуваний на них. Струнна мелодія.
Струнний гурток - гурток любителів гри на струнних інструментах. - Де там думати про побачення, коли в дзеркало ніколи глянути! Керую танцювальним і струнним гуртками, редагую стінну газету, очолюю агіткультбригаду (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 170).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | струнний | струнна | струнне | струнні |
Родовий | струнного | струнної | струнного | струнних |
Давальний | струнному | струнній | струнному | струнним |
Знахідний | струнний, струнного | струнну | струнне | струнні, струнних |
Орудний | струнним | струнною | струнним | струнними |
Місцевий | на/у струнному, струннім | на/у струнній | на/у струнному, струннім | на/у струнних |