сук
СУК, а, ч . 1. Великий відросток, який відгалужується від стовбура дерева. З сука на сук стрибає, свище бурундук (Гонч., Вибр., 1959, 135); // Частина зрубаної, зломленої, всохлої і т. ін. гілки, що залишилася на дереві. То всохлий сук обріже [селянин] десь на дереві, То щепі дасть бросток новий [нову бростку] (Зеров, Вибр., 1966, 263); Здійняла [Мар'яна] з сука невеликий горщик і побігла до джерела (Стельмах, II, 1962, 224); // Відламок усохлої гілки. Пузанов упевнено проскакував поміж стовбурами,.. і жоден сук, жодна гілляка не хруснула під його чобітьми (Гончар, IV, 1960, 60).
@ Гнути (зігнути і т. ін. ) в сук - те саме, що Згинати в дугу (див. згинати). Хто бреше, тому легше, а хто віри не йме, того в сук зогне (Номис, 1864, № 6978); Оп'ять [знову] війна і різанина, Оп'ять біда гне в сук Латина, Сердешний каявсь од душі, Що тестем не зробивсь Енею (Котл., І, 1952, 278).
2. Залишок від зрізаного бокового відростка в дошці, колоді. Гостра була сокира, та на сук наскочила (Укр.. присл.., 1963, 462); Батько помітив, що син усю свою злість виливає на круті суки. Він так розмахувався сокирою, що на нього страшно було глядіти, ніби весь світ хотів розбити (Томч., Жменяки, 1964, 147); * Образно. Бенедеві думки.. зупинялися на тім суці, з котрого вийшли, на старім і твердім суці суспільної нерівності між людьми (Фр., V, 1951, 302).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сук | суки |
Родовий | сука | суків |
Давальний | сукові, суку | сукам |
Знахідний | сук | суки |
Орудний | суком | суками |
Місцевий | на/у суку | на/у суках |
Кличний | суку | суки |
сука
СУКА, и, ж . 1. Самка свійського собаки, а також інших тварин родини собачих. - Ой ти, гарний Семене, Не ходи ж ти до мене: Єсть у мене лиха сука, Як укусить - буде мука (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 76); Я вполював.. Зайців аж шестеро - ще й ледь не за годину - Одною сукою... (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 86); * У порівн. - Свиня як вискочить з Кушніренкового двору, та просто й кинулась на мене, мов скажена сука (Н.-Лев., III, 1956, 283).
2. перен., вульг. Уживається як лайливе слово, перев. щодо жінки. Лупила, лупила його Уляна, а далі випхала з хати. - Чекай, суко! - тільки й промовив Андрійко (Коцюб., І, 1955, 442); // Взагалі про підлу, нікчемну людину. - То, люди, не моя дочка, а сука! - говорив Коваль на сході і закляв тяжкою клятьбою (Кач., II, 1958, 108); - Я тобі не скажу, що ти сучий син, бо тебе породила чесна мати, а сукою ти став пізніше... (Томч., Жменяки, 1964, 96).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сука | суки |
Родовий | суки | сук |
Давальний | суці | сукам |
Знахідний | суку | сук |
Орудний | сукою | суками |
Місцевий | на/у суці | на/у суках |
Кличний | суко | суки |