сучасник
СУЧАСНИК, а, ч. Той, хто жив або живе в один час, в одну епоху з ким-, чим-небудь. Він [поет] бачить, як грубо, недотепно та незграбно можуть виражатись ті ідеї у вузькодумних сучасників (Л. Укр., IV, 1954, 134); Кропивницький, маючи великий і багатогранний акторський талант, вражав сучасників і в жанрі сатиричного водевілю, і в комедії (Збірник про Кроп., 1955, 94); Навколо великих людей, навколо великих поетів завжди ведуться суперечки. Сперечаються сучасники, сперечаються нащадки (Рильський, X, 1962, 45); Наш сучасник є живим свідком величезних революційних змін, що перетворюють уклад життя сотень мільйонів людей (Ком. Укр., 6, 1967, 11).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сучасник | сучасники |
Родовий | сучасника | сучасників |
Давальний | сучасникові, сучаснику | сучасникам |
Знахідний | сучасника | сучасників |
Орудний | сучасником | сучасниками |
Місцевий | на/у сучаснику, сучасникові | на/у сучасниках |
Кличний | сучаснику | сучасники |