сяяння
СЯЯННЯ, я, с . 1. Дія і стан за знач. сяяти. * Образно. Колишній вихрястий Юрко повідав мені, що вони з Володькою всю свою юнацьку пору прожили в сяянні світлого образу Мате Залка (Смолич, VI, 1959, 39).
2. рідко. Те саме, що сяйво. Поки блискавиця розпускала по небу павині хвости своїх сяянь, час мовби застигав на місці (Загреб., Шепіт, 1966, 346).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сяяння | сяяння |
Родовий | сяяння | сяянь |
Давальний | сяянню | сяянням |
Знахідний | сяяння | сяяння |
Орудний | сяянням | сяяннями |
Місцевий | на/у сяянні | на/у сяяннях |
Кличний | сяяння | сяяння |