табунець
ТАБУНЕЦЬ, нця, ч. Зменш.-пестл. до табун. Никали невеличкі табунці молодих турів (Загреб., Диво, 1968. 61); Близенько біля хат Хуркоче табунець проворних куріп'ят! (Рильський, II, 1946, 162); А ось в'юнкими табунцями маленькі рибки мерехтять (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 83); На галявину, виповнену квітами й сонцем, вибігає табунець дітей (Збан., Єдина, 1959, 44).
Бігти (ходити, жити і т. ін. ) табунцем (табунцями) - те саме, що Бігти (ходити, жити і т. ін. ) табуном (табунами) (див. табун). Мовчазними табунцями вертаються люди до сумного подвір'я (Мушк., Серце.., 1962. 257); З гілки на гілку перелітають табунцем синиці (Збан., Сеспель, 1961, 380).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | табунець | табунці |
Родовий | табунця | табунців |
Давальний | табунцеві, табунцю | табунцям |
Знахідний | табунець | табунці |
Орудний | табунцем | табунцями |
Місцевий | на/у табунці | на/у табунцях |
Кличний | табунцю | табунці |