танцюристий
ТАНЦЮРИСТИЙ, а, е. 1. Прикм. до танцюрист. Танцюристий хист підняв я Сам високо (Л. Укр., IV, 1954, 144);// Який складається з танцюристів. Ударять бубни кличем до весіль, І заклекоче коло танцюристе (Мал., Звенигора, 1959, 136).
2. Який любить, уміє танцювати, охочий до танців. [Тетяна:] Заграйте, дідусю, такої, щоб я досхочу натанцювалася. [Явдоким:] Колись не таких танцюристих перегравав (Кроп., V, 1959, 170); Зібралися.. ковалі й теслі, шофери й доярки, та все танцюристі, та все співучі та балакучі (Рад. Укр., 9.III 1964, 2); // Який бере участь у танці. Розіпхнув танцюристу молодіж, крикнув: «Грай, музико!» (Мирний, 1,1949, 358).
3. Який виконується в ритмі танцю, призначений для танцю. Недалечко чутно сопілку, що грає якусь моторну, танцюристу мелодію (Л. Укр., III, 1952, 224); // у знач. ім. танцюриста, тої, ж. Пісня, мелодія до танців. [Кобзар:] Ну, якої ж вам, діточки мої, заспівати? [Ївга і дехто з дівчат:] Танцюристої! Веселої, дідусю, заспівайте! (Гр., II, 1963, 551).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | танцюристий | танцюриста | танцюристе | танцюристі |
Родовий | танцюристого | танцюристої | танцюристого | танцюристих |
Давальний | танцюристому | танцюристій | танцюристому | танцюристим |
Знахідний | танцюристий, танцюристого | танцюристу | танцюристе | танцюристі, танцюристих |
Орудний | танцюристим | танцюристою | танцюристим | танцюристими |
Місцевий | на/у танцюристому, танцюристім | на/у танцюристій | на/у танцюристому, танцюристім | на/у танцюристих |