твердіти
ТВЕРДІТИ, іє, недок. Ставати твердим (у 2, 4 знач.); міцніти; тужавіти. Камеді виділяються з дерева у вигляді густої клейкої рідини, що швидко твердіє на повітрі (Стол.-буд. справа, 1957, 31); Найвигідніше починати збирання [кукурудзи] тоді, коли зерно щойно минуло воскову стиглість і почало твердіти (Рад. Укр., 3.VІІ 1961, 3).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | твердію | твердіємо |
2 особа | твердієш | твердієте |
3 особа | твердіє | твердіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | твердітиму | твердітимемо |
2 особа | твердітимеш | твердітимете |
3 особа | твердітиме | твердітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | твердів | тверділи |
Жіночий рід | тверділа | |
Середній рід | тверділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | твердіймо | |
2 особа | твердій | твердійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | твердіючи | |
Минулий час | твердівши |