темно
ТЕМНО. Присл. до темний 1-3. Був гай великий,.. темно зеленів та шумів (Вовчок, І, 1955, 366); Під місяцем, то темніючи, то просвітлюючись, рухалися сизі хмари, темно хвилювалося жито (Стельмах, І, 1962, 539); // у знач. присудк. сл. Було хмарно й темно, а тепер хмари порозходилися й випустили на волю місяць (Гр., І, 1963, 410); Надворі ще темно, але світанок наближається (Тют., Вир, 1964, 532); У Терезки в душі було темно: здавалось, Бобалька плюнув їй в душу й погасив той вогник, що там досі горів (Томч., Готель.., 1960, 223).
@ Темно, хоч око виколи див. виколювати; Темно, хоч очі повиколюй див. повиколювати.
ТЕМНО... Перша частина складних слів, що: а) відповідає слову темний у 2 знач., напр.: темнобородий, темноводний, темнокрилий, темнолистий; б) вживається на позначення відтінку кольору в знач.: більш насичений, більш густий порівняно з основним кольором; із темним відтінком, напр.: темно-блакитний, темно-бурий, темно-вишневий, темно-гнідий, темно-зелений, темно-карий, темно-сизий, темно-синій, темно-сірий, темно-червоний.