тир
ТИР, у, ч. Закрите або напівзакрите приміщення, спеціально пристосоване для навчальної й тренувальної стрільби з ручної вогнепальної та пневматичної зброї. Майдан невідомого містечка.. Праворуч карусель, тир (Олесь, Вибр., 1958, 413); Вони вже вивчили гвинтівку, прийоми стрільби і чекали практичної перевірки своїх знань у тирі (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 23).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тир | тири |
Родовий | тиру | тирів |
Давальний | тирові, тиру | тирам |
Знахідний | тир | тири |
Орудний | тиром | тирами |
Місцевий | на/у тирі | на/у тирах |
Кличний | тире | тири |
тирити
ТИРИТИ, рю, риш, недок., перех., розм . 1. Тягти, волочити (звичайно понад силу, повільно). Упорався Хома і з вечерею; доволік усе, що постановила жінка: і борщику, і каші, і рибки, і млинців, і буханців, а далі тирить і вареників макітру (Кв.-Осн., II, 1956, 478); Бредуть вони [невольники] - півлоба голо;.. Сторожа додержує кроку; Дві шкапи віз тирять слідом (Граб., І, 1959, 306); Вовк овечку тирить (Сл. Гр.).
2. Те саме, що тикати1 5; совати. - Як прийде до мене в гості [Хоцінський], в'ється коло моїх дітей, тирить їм у руки польські книжки (Н.-Лев., І, 1956, 125).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тирю | тиримо |
2 особа | тириш | тирите |
3 особа | тирить | тирять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тиритиму | тиритимемо |
2 особа | тиритимеш | тиритимете |
3 особа | тиритиме | тиритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тирив | тирили |
Жіночий рід | тирила | |
Середній рід | тирило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тирмо | |
2 особа | тир | тирте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тирячи | |
Минулий час | тиривши |