торохтій
ТОРОХТІЙ, я, ч., зневажл. Той, хто багато, безперестанку й швидко говорить; базіка, балакун. - Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій (Н.-Лев., III, 1956, 52); Я вже зараз не якийсь шибеник, лихотворець [лиходій],.. торохтій,.. а батькові-матері помічник, який може і на людей подивитися і себе показати (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 114).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | торохтій | торохтії |
Родовий | торохтія | торохтіїв |
Давальний | торохтієві, торохтію | торохтіям |
Знахідний | торохтія | торохтіїв |
Орудний | торохтієм | торохтіями |
Місцевий | на/у торохтії | на/у торохтіях |
Кличний | торохтію | торохтії |