труп
ТРУП, ч . 1. род. а. Мертве тіло людини або тварини. Треба було оглянути місце, оглянути трупа, переслухати свідків... (Фр., І, 1955, 111); Козак Мітла, тримаючи за повідки коня, ходив по долині між трупами і шукав свого побратима Півня (Панч, Гомон. Україна, 1954, 407); Кулі били в труп клячі, шматували її шию і спину, трощили кістки (Загреб., Шепіт, 1966, 130); * Образно. Дивлячись.. на сірий труп міста, я не міг уявити собі тої страшної ночі, коли земля у грізнім гніві так легко струснула з себе величний город (Коцюб., II, 1955, 401); * У порівн. Кругом тебе простяглася Трупом бездиханним Помарнілая пустиня (Шевч., II, 1963, 234); Олеся лежала, як труп (Н.-Лев., III, 1956, 162).
@ По трупах (через трупи) чиїх (чиї) кидатися (іти, ринути, лізти і т. ін. ) - не шкодуючи життя багатьох, просуватися до якоїсь мети. Ворог не шкодував нічого. Він кидався в атаки буквально по власних трупах і докотився до артилерії (Довж., І, 1958, 285); Ідуть братам на допомогу брати по трупах ворогів (Сос., II, 1958, 487); Через мій труп - форма категоричного протесту проти якихось передбачуваних дій. Розлючений учений, пом'ятий, у роздертому костюмі, без капелюха, вирвав у козака гвинтівку й, кинувши її картинним жестом додолу, з криком «через мій труп» упав на землю перед ворітьми (Довж., І, 1958, 451).
2. род. у, збірн. Мертві тіла людей. Побіліла [долина] трупом панським (П. Куліш, Вибр., 1969, 419); Скрізь трупу, як хмизу! Весь день - контратаки, і стогін, і кров... (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 264).
@ Класти (покласти) трупом див. класти, покласти; Трупом лягати (лягти, полягти, падати, упасти і т. ін. ) - вмирати, гинути (в бою). [2-й запорожець:] Веди нас, Тарасе, куди хочеш, ми трупом ляжем! (К.-Карий, І, 1960, 168); Не марно стільки впало трупом! Ввесь світ поставили ми руба (Сос., І, 1957, 470).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | труп | трупи |
Родовий | трупа | трупів |
Давальний | трупові, трупу | трупам |
Знахідний | труп | трупи |
Орудний | трупом | трупами |
Місцевий | на/у трупі | на/у трупах |
Кличний | трупе | трупи |
трупа
ТРУПА, и, ж. Колектив артистів театру або цирку. У нас тепер якраз приїхала трупа Саксаганського (Мирний, V, 1955, 385); Багато міст, містечок, сіл звидів Яким, мандруючи з цирковою трупою (Ков., Світ.., 1960, 16); // Про ансамбль яких-небудь виконавців. В Севастополі на пароплав сіла трупа музикантів, що потім ввесь час розважала подорожніх (Скл., Помилка, 1933, 93).
Мандрівна трупа - група артистів, що переїздить із місця на місце, не маючи постійного театру для виступів. Один стаціонарний приватний театр, кілька мандрівних труп та аматорських гуртків - ось що являло собою українське театральне мистецтво напередодні Жовтневої революції (Мист., 4, 1959, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трупа | трупи |
Родовий | трупи | труп |
Давальний | трупі | трупам |
Знахідний | трупу | трупи |
Орудний | трупою | трупами |
Місцевий | на/у трупі | на/у трупах |
Кличний | трупо | трупи |