тюремник
ТЮРЕМНИК, а, ч. Наглядач у тюрмі. Як мені хочеться взяти перо.. і все списати, востаннє списати, що бачив, що почував. Клапоть паперу, тільки клапоть паперу... Гей... ви, тюремники! Не можна? (Коцюб., II, 1955, 183); Тюремник вийняв з обшлага розписочку, шанобливо віддав її слідчому (Стельмах, І, 1962, 451).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тюремник | тюремники |
Родовий | тюремника | тюремників |
Давальний | тюремникові, тюремнику | тюремникам |
Знахідний | тюремника | тюремників |
Орудний | тюремником | тюремниками |
Місцевий | на/у тюремнику, тюремникові | на/у тюремниках |
Кличний | тюремнику | тюремники |