тяг
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тяг | тяги |
Родовий | тягу | тягів |
Давальний | тягові, тягу | тягам |
Знахідний | тяг | тяги |
Орудний | тягом | тягами |
Місцевий | на/у тягу | на/у тягах |
Кличний | тягу | тяги |
тяга
ТЯГА, и, ж . 1. Сила, яка тягне, рухає що-небудь, а також джерело такої сили (тварина, машина, пристрій). У нього [Щорса] була артилерїя - три гармати, але стояли ці гармати не на площадках ешелону, а розраховувались на кінну тягу і враз могли з'явитись в самому несподіваному місці (Скл., Легенд. начдив, 1957, 28); Льонокомбайн [ЛК-7] працює на тракторній тязі (Техн. культ., 1956, 110).
^ Електрична (парова і т. ін. ) тяга - рушійна сила, яка створюється за допомогою електричної (парової і т. ін.) енергії. У нашій країні електрична тяга використовується на тисячах фабрик, заводів і шахт (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 305); На залізницях завершено в основному заміну парової тяги електричною і тепловозною (Матер. XXIV з. КПРС, 1971, 265).
2. Рух газу, диму, повітря (в димарі, трубі, вентиляційному пристрої і т. ін.), який виникає внаслідок різниці тиску. Коли вогонь розпалився, тяга покращала (Тулуб, Людолови, І, 1957, 295); Під припічком розіклала [Катерина] дрова, відкрила у стелі отвір для тяги (Чорн., Визвол. земля, 1959, 9); У двигун подається пускове паливо, потім основне, починає розвиватися тяга, і ракета відривається від землі (Наука.., 8, 1958, 17).
3. перен., рідко. Те саме, що потяг1. На заводі Захар.. відчув, як знову прокинулася в ньому велика тяга до книжки (Ле, Право.., 1957, 29).
4. техн. Стрижень, призначений для передачі тягових зусиль від однієї частини механізму до іншої. Кермова тяга автомобіля.
5. мисл. Політ самців вальдшнепа, що відшукують самок у шлюбний період. Бував я на весняних тягах вальдшнепів. Немає нічого чарівнішого, коли на тлі заграви призахідного сонця пролетить, опустивши вниз довгого носа, сірий птах, заклично похоркуючи (Літ. Укр., 18.ІІІ 1969, 4); // Полювання під час такого періоду. Повертатися з весняної тяги.
ТЯГА, и, ж., розм. Те саме, що вага 1. Часом, граціозно схиляючись під тягою повних води відер, павою пропливала струнка дівчина (Рильський, Бабине літо, 1967, 71); // перен. Те саме, що тягар 3. Як не бачу тебе, Кожна хвиля - тяга безконечна; Як побачу тебе, Відновляється рана сердечна (Фр., XI, 1952, 33).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тяга | тяги |
Родовий | тяги | тяг |
Давальний | тязі | тягам |
Знахідний | тягу | тяги |
Орудний | тягою | тягами |
Місцевий | на/у тязі | на/у тягах |
Кличний | тяго | тяги |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тяга | тяги |
Родовий | тяги | тяг |
Давальний | тязі | тягам |
Знахідний | тягу | тяги |
Орудний | тягою | тягами |
Місцевий | на/у тязі | на/у тягах |
Кличний | тяго | тяги |
тягти
ТЯГТИ і ТЯГНУТИ, тягну, тягнеш; мин. ч. тяг, ла, ло; тягнув, нула, ло; недок . 1. перех. Ухопившись, тримаючись за що-небудь, з силою переміщати в напрямку до себе або за собою. Отаман причалив човна до берега, скочив на берег, намочивши ноги, вхопив за кодолу і гукнув голосно: - Тягніть разом! (Н.-Лев., II, 1956, 227); Палійчук витяг із бесагів калач і простягає його Маріці, але сам не пускає з рук, тримаючи на пальці. Маріка собі зачепила палець, і тягнуть калач, аж поки розломили (Хотк., II, 1966, 417); // Нести на собі чи в руках що-небудь важке або великого розміру, що звичайно торкається землі. - Я для чогось побився об заклад з парубками, що притягну з лісу деревину.. - І це ти, чоловіче, з самого лісу тягнеш отаке нещастя? - жахається Яків (Стельмах, І, 1962, 480); Ватаг валки.. човгав далі, тягнучи по землі предовгий батіг (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 28); // Тримаючи за щось, примушувати кого-небудь іти з собою чи за собою. Колісник ішов уперед і тяг за руку Рубця (Мирний, III, 1954, 271); Всю ніч рота Сагайди пробивалася за піхотою через міжгір'я, тягнучи за собою коней, нав'ючених мінами (Гончар, III, 1959, 125); // Захоплювати своїм рухом (про течію, воду і т. ін.). Лід ломився підо мною... Я почував, як сильно тягне мене течія під лід (Досв., Вибр., 1959, 183); // Узявшись за що-небудь, смикати. Тягнула [дочка] маму за намисто і прикладала дрібненькі пучечки мамі до уст (Вовчок, І, 1955, 357); - Васькові сьогодні вже одинадцять. А мені - десять буде. Платон тягне брата одинадцять разів за вуха і цілує в щоку (Зар., На.. світі, 1967, 239); // розм. Приносити з собою, на собі; вносити. - Нам не треба пампушок, медяників... маковників та всяких там пундиків! Тягни нам цілого барана (Довж., І, 1958, 219); - Ну, хлопці, - звернувся Палилюлька до своїх охоронців. - Тягніть сюди і печене, і варене (Стельмах, II, 1962, 88); Поки був [Микола] у молодших класах, то кожного разу [першого вересня] тягнув такого букета, що аж дивно було, як він його підіймав - не букет, а цілісінький сніп (Збан., Курил. о-ви, 1963, 112); // за ким, перен., розм. Підтримувати кого-небудь, бути на чийомусь боці, діяти в чиїх-небудь інтересах. Батько все тягне за Романком - своїм пестунчиком (Коцюб., І, 1955, 102).
@ В один гуж тягти див. один; За вуха тягти (тягнути) див. вухо; Ледве (насилу і т. ін. ) тягти (тягнути) ноги - те саме, що Ледве (насилу і т. ін. ) ноги волочити (див. волочити). Ідуть [хлопці] день, ідуть другий.. Насилу-насилу ноги тягнуть (Вас., II, 1959, 157); Натомлені, голодні й побиті, ледве ноги тягнучи, повернулися ми до табору (Коз., Гарячі руки, 1960, 65); Останні жили тягнути див. жила1; Тягти (тягнути) волоком див. волоком; Тягти (тягнути) душу з кого; Тягти (тягнути) за душу кого: а) набридати чим-небудь нудним, одноманітним. Десь гостриться, кричачи, ніж на бруску, десь тягне за душу попсована катеринка (Дн. Чайка, Тв., 1960, 191); б) мучити. Так інший на словах Добро творити прагне, А душу з вас, бува, Крізь ребра тягне (Год., Заяча матем., 1961, 142); Тягти (тягнути) жили див. жила1; Тягти за живіт див. живіт; Тягти за печінки - те саме, що Тягти за живіт (див. живіт). Живіт уже йому так скавучить, за печінки так тягне його, їв би, здається, й свічки (Тесл., З книги життя, 1949, 191); Тягти (тягнути) за язик кого - примушувати сказати що-небудь; випитувати когось. О. Катехит почав випитувати [учнів] одного по однім, почав, як то кажуть, тягти за язик (Фр., IV, 1950, 233); - Катю, не тягни його за язик.. - Я вже колись сама доберуся до нього... (Гур., Наша молодість, 1949, 97); Тягти (тягнути) на позорище див. позорище; Тягти (тягнути) ногу - не ступати пошкодженою або хворою ногою. Повискуючи, з хати вискочило порося, тягнучи задню ногу (Тют., Вир, 1964, 351); Тягти (тягнути) руку за кого, за ким, рідко чию - підтримувати кого-небудь, бути на чийомусь боці, діяти в чиїх-небудь інтересах. - Чи вам же таки за злодіїв руку тягнути! (Л. Янов., І, 1959, 48); - Постривай же ти, Соловейку!.. Я ж тобі оддячу ще й на цім світі, коли ти тягнеш руку за Параскою (Н.-Лев., II, 1956, 24); Потім вийшов на ганок Григор і почав говорити, що староста тягне руку куркулів (Панч, II, 1956, 522); Тягти руч див. руч; Тягти сірка за хвіст (за хвоста) див. сірко.
2. перех. Рухати, переміщати що-небудь своєю тяговою силою (про робочу худобу, машини). Шкапина.., ледве переступаючи тремтячими ногами, тягла нудний візок по курній дорозі (Коцюб., І, 1955, 371); Гнідий кінь з темною гривою тяг довгу ребристу гарбу (Дор., Не повтори.., 1968, 134); Весь поїзд складався з одного вантажного вагона, якого тягнув маневровий паровоз (Панч, Синів.., 1959, 11); // неперех. Рухаючи, переміщаючи що-небудь, працювати, діяти певним чином. Гнідко проти гори не заскаче, тягне тихою ходою (Мирний, IV, 1955, 312); Молоді волики тягли щиро, не лінуючись (Коцюб., І, 1955, 110); Як не дивно, але армійські коні тягнули краще, ніж фермерські круторогі (Гончар, III, 1959, 224).
3. перех. Виймати, діставати звідки-небудь, зсередини чогось; піднімати на поверхню. Осколок, гострий і маленький, як овід, впився у тіло. Денис Блаженко бере його пальцями. - Тягни! - командує Хома (Гончар, III, 1959, 278); Я відчув, що канат рухається і мене тягнуть нагору (Ю. Янов., II, 1958, 83); Тягнути воду з криниці; // Ловити (рибу). Те і діло сак виймаю, Щуку й окуня тягну (Щог., Поезії, 1958, 143); Я щохвилини тяг краснопірок, пліточок, а раз піймав навіть дивака окуня, що чомусь почепився на хліб (Досв., Вибр., 1959, 54).
4. перех., розм. Примушувати або спонукати кого-небудь іти куди-небудь, з собою чи за собою. Тягніть Петра на вечерю, Любії дівчата, Ставте на стіл ви тетерю Та ріжте курчата! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 142); Раїса рада була, коли Тася часом з самого ранку забігала до неї й тягла її в ліс або в поле (Коцюб., І, 1955, 320); [Аркадій:] На засідання вас тягнути треба, а от за пайками бігаєте (Корн., І, 1955, 118); // Примушувати когось іти, приходити куди-небудь у зв'язку з якимсь вчинком, якоюсь дією, провиною.
@ Тягти до суду (на суд) див. суд.
5. перех. Викликати бажання бути де-небудь, піти куди-небудь. - І мені не раз тут тісно, Серед гір отих сніжних, Тягне туга непоборна До степів тих запашних (Фр., XIII, 1954, 361); Революційна хвиля владно тягла нас на вулицю, на площі (Довж., І, 1958, 15); // безос. Мене дуже тягне на Різдво поїхати на Русь (Стеф., III, 1954, 28); В хаті нас нудило. Нас тягло до лісу, туди, де річка, де шелест дерев і пахощі лісової зелені (Досв., Вибр., 1959, 47); Крайнюка невтримно тягло на фронт (Кучер, Голод, 1961, 162); // Викликати потяг (див. потяг1 1, 2) до кого-, чого-небудь. У Вороничах був тоді молодий учитель, гарний мужчина. Та не краса його тягнула її до нього, але його вдача (Март., Тв., 1954, 234); [Іван:] Коли вже вас так тягне поезія, то краще читайте чужу, а писати я б вам не радив (Сам., II, 1958, 118); // безос. Відчувати потяг (див. потяг1 1, 2) до кого-, чого-небудь. Я відчувала, що мене тягло до нього (Ю. Янов., II, 1958, 91); [Олексій:] Я п'ю звичайності ради, самохіть же мене до питва ніколи не тягне (Кроп., V, 1959, 507); // безос., на що, до чого. Відчувати бажання робити що-небудь, займатися чим-небудь. Мабуть, уже до старості дійшлося: На мемуари тягне день при дні (Рильський, II, 1960, 67); - Я пригадав, що мене з дитинства тягло до малювання (Збан., Єдина, 1959, 141).
@ Тягне (тягло, тягнуло) на легкий хліб, безос., кого - хтось не має бажання працювати, намагається одержувати кошти без великої затрати сил, через різні комбінації і т. ін. - Скільки його пам'ятаю, він завжди такий. Усе на легкий хліб тягне. Усе на дурника хоче прожить і чарку випить. Так і норовить, аби від роботи в колгоспі чкурнуть... (Кучер, Трудна любов, 1960, 432); Тягне (тягло, тягнуло) на сон (до сну), безос., кого - хтось відчуває сонливість, бажання спати. Не тягнуло на сон і тих, хто мав отримати землю, не спали й ті, які мали позбутись частини своїх правдою і кривдою добутих урочищ і хуторів (Стельмах, II, 1962, 91).
6. перех. Витягувати, простягати що-небудь до когось, чогось, в якомусь напрямку. Мар'янка зацікавлено дивилася на дивний стовбур білоцвіття і тягла до яблуньки свої маленькі, пухленькі ручки (Цюпа, Назустріч.., 1958, 440); Знову [Левко] тягне руки до Христини. Але та відходить від нього і зітхає (Стельмах, І, 1962, 537); * Образно. До мене вишня мерзлу гілку тягнула скорбно. День синів (Сос., II, 1958, 428).
7. перех. Прокладати, проводити (дріт, кабель і т. ін.). - Батько нездужають. Тягнули.. електропроводи на господарство, то впали із стовпа (Гуц., Скупана.., 1965, 117); Сюди [на командний пункт] вже несли на плечах боєприпаси, зв'язківці тягнули кабель (Гончар, III, 1959, 262).
8. неперех., розм. Іти (звичайно повільно). Один тільки сторож лишається [в церкві] - куняє-куняє, а там і собі тягне додому (Україна.., І, 1960, 125); - З-за Бугая й далі... кудою схочу, тудою й потягну.. - Тягніть, тягніть на здоров'я! - глузує Демчиха. - Аби Галка не потягнула когось на розправу... (Вовчок, VI, 1956, 263); Тягли [хлопці] улицею, мов справжні парубки, співаючи і курячи люльки (П. Куліш, Вибр., 1969, 288).
9. безос., неперех. Мати тягу (у 2 знач.). - Ваша високість, у комині кладуть весь час гнізда граки, тому погано тягне (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 129).
10. неперех. Дути, віяти (про вітер). Сонце гріє, як і гріло; З плавнів тягне вітер вільний (Щог., Поезії, 1958, 258); Холодний вітер тяг з півночі.. і плутався у дворі, в густих вітах акацій (Коцюба, Перед грозою, 1958, 225); // безос., чим. Повівати, надходити струменями; обдавати теплом, холодом і т. ін. Зскакую з ліжка, заглядаю в столову - звідти тягне свіжим, морозним повітрям (Коцюб., III, 1956, 258); Із степу тягло прохолодою (Панч, Гомон. Україна, 1954, 51); Від заболоченого лужка приємно тягнуло вологою (Мур., Свіже повітря.., 1962, 41); // безос., чим. Доноситися (про запах). Чмихаю носом, рознюхую - тягне не то кізяком, не то м'ятою... (Вас., І, 1959, 376); З городів тягло коноплями і розпареним гноєм (Тют., Вир, 1964, 383).
11. перех. З насолодою, зі смаком пити або вдихати що-небудь. А добрі молодці кружали, Поки аж півні заспівали - Що здужали, то все тягли (Котл., І, 1952, 74); Хома Лихо припадає до відра, довго тягне холодну чисту воду (Горд., II, 1959, 198); Огли сидів мовчки під піддашком чайхани і.. тягнув димок з череп'яного кальяну (Досв., Гюлле, 1961, 92).
Тягти (тягнути) горілку (пиво і т. ін. ) - пити, вживати хмільні напої. Знаю тебе, бурсо; знаю тебе здавна, Як по всім країнам та була ти славна; ..Правда, що тягла ти добре оковиту, Іноді харцизством обридала світу (Щог., Поезії, 1958, 131); Трапезуючи, добре тягнули братчики горілку, мед, пиво, однак ніхто не впивсь (П. Куліш, Вибр., 1969, 148); Тягти (тягнути) тютюн (махорку, цигарку, люльку, з люльки і т. ін. ) - курити. Рядочком їхали [Сагайдачний з Дорошенком] гарненько, З люльок тютюн тягли смачненько (Котл., І, 1952, 195); Кайт з силою тягне люльку, так що вона починає шкварчати (Кол., На фронті.., 1959, 30).
@ Тягти (тягнути) [всі] соки див. сік.
12. перех., розм. Брати чуже; красти. Бідний в убогого тягне сорочку із плота (Коцюб., II, 1955, 233).
13. перех. і неперех. Говорити повільно, протяжно. Піп тягне довго і нудно про те, що жінка має боятися свого чоловіка (Кучер, Голод, 1961, 292); // Співаючи, довго тримати, протягувати звук (звичайно на верхніх нотах). - Заспівайте! Заспівайте! Кажуть, що ви добре вмієте тягнути (Речм., Весн. грози, 1961, 126).
@ Тягнути (висмикувати) слова з рота див. рот.
14. перех. і неперех. Довго робити що-небудь, затримувати завершення, вирішення чого-небудь. Не знаю, чи вже скінчили вони друкування першого тому, чи й досі тягнуть? (Мирний, V, 1955, 433); [Карпо:] І з ділом тим не тягніть (Собко, П'єси, 1958, 20); // Зволікати із чим-небудь, не зважуватися зробити що-небудь. - Або ти зараз все розкажеш, або ми підемо додому, - невдоволено буркнув нетерпеливий Данько. - Чого тягнеш? (Мокр., Острів.., 1961, 9); // у сполуч. зі сл. униз. Погано працюючи, навчаючись, знижувати загальні показники. - Але як не вболівати? - питала себе Іринка. - Один погано працює - всіх униз тягне (Томч., Закарп. опов., 1953, 23).
@ Тягти час - зволікати із здійсненням чого-небудь. Певно, найкраще було б піти додому.. Тільки ж Первоцвіт навмисне тягне час, щоб прийти, коли вже спатимуть дружина й донька: не доведеться розмовляти (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 360).
15. перех., перен., розм. Віддаючи багато сил, наполегливо працюючи, долаючи труднощі, вести що-небудь (господарство, якусь ділянку роботи). [Горленко:] Вони [жінки] тут без нас усе господарство тягнули стільки років. Мабуть, потомились. Хоч у мене рука ще не зовсім в порядку, а я вирішив - завтра ж сідаю на трактор (Корн., II, 1955, 91); - Сам один на своєму горбі всю газету тягну (Головко, II, 1957, 552).
@ Тягти (тягнути) життя яке - жити у важких умовах, нестатках. - Та чи то ж то одна моя мати така?.. Хіба одні ми?.. Сотні, тисячі, тисячі тисяч отак тягли й тягнуть своє злиденне життя... (Мирний, II, 1954, 253); Щоб не тягти життя нужденне, Дали батьки нам гарту пай, - Нас кличе збурення натхненне І смерть у помсті за свій край! (Вороний, Вибр., 1959, 202); Тягти лямку див. лямка; Тягти ярмо яке, чого - важко, безрадісно жити. Він знав, що небагато стрічається по-справжньому щасливих родин. Навіть і ті, які побралися по коханню,.. через якийсь рік-два.. тягнули скрипуче родинне ярмо (Стельмах, II, 1962, 147).
16. перех. і неперех. Мати якусь вагу; важити. - Славний кабанчик, на пудів шість тягне (Зар., На.. світі, 1967, 100); // Відтягувати своєю вагою. У кожного за спиною теліпався лантух, аж назад тягнув (Тют., Вир, 1964, 356); Вийшла в поле літня сівачка сіяти і сіє. Торбина з зерном тягне її донизу (Довж., I, 1958, 34); // безос. Примушувати опускатися під дією своєї ваги. Тимка стало тягнути вниз, і хто його знає, чим би це все закінчилось, та нагодився на ту хвилю Джмелик на човні (Тют., Вир, 1964, 122).
17. безос., перех. і неперех. Боліти. Старий Папаяніс нездужав. Ломить кості, тягне в попереку (Чаб., Балкан. весна, 1960, 497); Йому тягло крижі, мабуть, він застудив їх, бо в обід полежав трохи на вогкій ниві (Мик., II, 1957, 81).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тягну | тягнемо |
2 особа | тягнеш | тягнете |
3 особа | тягне | тягнуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тягтиму | тягтимемо |
2 особа | тягтимеш | тягтимете |
3 особа | тягтиме | тягтимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тяг | тягли |
Жіночий рід | тягла | |
Середній рід | тягло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тягнімо | |
2 особа | тягни | тягніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тягнучи | |
Минулий час | тягши |