угорці
УГОРЦІ, ів, мн. (одн. угорець, рця, ч.; угорка, и, ж. ). Народ, що становить основне населення Угорщини. Угорці, або мадяри, за мовою належать до фінно-угорської групи народів (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 26): У закарпатському колгоспі молодому Пшеничне поле простяглося до кордону. А потім і в угорців зникли ниви кволі, І спіє хліб артільний в їх і в нашім полі... (Гойда, Угор. мелодії, 1955, 22); Угорки, пропустивши Черниша, про щось жваво заговорили поміж себе (Гончар, III, 1959, 268).
угорець
УГОРЕЦЬ див. угорці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | угорець | угорці |
Родовий | угорця | угорців |
Давальний | угорцеві, угорцю | угорцям |
Знахідний | угорця | угорців |
Орудний | угорцем | угорцями |
Місцевий | на/у угорці, угорцеві | на/у угорцях |
Кличний | угорцю | угорці |
угорка
2. Сорт сливи, плоди якої мають видовжену форму, переважно темно-синього кольору, з кісточкою, що легко відділяється від щільного соковитого м'якуша. Шосе, обсаджене старими сливами угорками, здоровими й гіллястими, як у нас яблуні, в'ється по широкій долині понад самим Дунайцем (Н.-Лев., II, 1956, 388); // перев. мн. Плоди такої сливи.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | угорка | угорки |
Родовий | угорки | угорок |
Давальний | угорці | угоркам |
Знахідний | угорку | угорки, угорок |
Орудний | угоркою | угорками |
Місцевий | на/у угорці | на/у угорках |
Кличний | угорко | угорки |