ужинок
УЖИНОК, нку, ч. Загальна кількість зжатого на ниві хліба. Звозили снопи, сіно, славний ужинок цього літа взяли люди з панського поля! (Горд., Чужу ниву.., 1947, 298); * Образно. Високий татарин, здоровий, як бик, витріщив очі й поводив ними навколо, немов збирав по обличчях ужинок гніву (Коцюб., II, 1955, 153).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ужинок | ужинки |
Родовий | ужинку | ужинків |
Давальний | ужинкові, ужинку | ужинкам |
Знахідний | ужинок | ужинки |
Орудний | ужинком | ужинками |
Місцевий | на/у ужинку | на/у ужинках |
Кличний | ужинку | ужинки |