уривчасто
УРИВЧАСТО. Присл. до уривчастий. Грім гримить якось уривчасто, неначе з рушниці гуркає (Н.-Лев., II, 1956, 390); Пароплав прогудів тричі - коротко, уривчасто, потім ще раз - протяжно (Жур., Звич. турботи, 1961, 131); [Ліда:] Я говорила з лікарями. На запитання відповідають механічно, уривчасто - «так», «ні», «невідомо»... (Корн., І, 1955, 92).