уявний
УЯВНИЙ, а, е. Який не існує в дійсності, а створений уявою, в уяві. Найвиразніше відчувається запах лозової кори. Хоча він, можливо, і не реальний, а уявний. Навряд чи пригонить вітер гіркуватий подих розімлілого верболозу аж з дніпровського берега (Вол., Місячне срібло, 1964, 14); Говорила [Зоня] до своїх уявних слухачів (Вільде, III, 1968, 102); Оксен, не відкриваючи очей, тріпає головою і, стискуючи руку в кулак, п'яно варзюкає [верзе]: - Р-риссю... Ма-арш!..- І починає шукати правою ногою уявне стремено (Тют., Вир, 1964, 135); // у знач. ім. уявне, ного, с. Те, що створене уявою, в уяві. Зрештою, між уявним і дійсним завжди існуватиме якась невідповідність! (Рибак, Час.., 1960, 13).
Уявне число, мат. - корінь парного степеня з від'ємного числа.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | уявний | уявна | уявне | уявні |
Родовий | уявного | уявної | уявного | уявних |
Давальний | уявному | уявній | уявному | уявним |
Знахідний | уявний, уявного | уявну | уявне | уявні, уявних |
Орудний | уявним | уявною | уявним | уявними |
Місцевий | на/у уявному, уявнім | на/у уявній | на/у уявному, уявнім | на/у уявних |