хвала
ХВАЛА, и, ж. 1. Похвала, уславлення. А подивися та спитай! Що там твориться у тім раї! Звичайне, радость [радість] та хвала! Тобі єдиному святому За дивнії твої діла! Отим-бо й ба! Хвали нікому, А кров, та сльози, та хула, Хула всьому! (Шевч., II, 1963, 253); - Я не потребую, не хочу вашої хвали: її ні в кишеню не покладеш, ні душі нею не зогрієш (Стельмах, І, 1962, 523); Україна вставала з пожарів, жила, І солдату в дарунок лунала хвала (Нагн., Пісня.., 1949, 73); - Ви пробачте, що я так все просто... без дипломатії, розумієте, звик так говорити. Чому? Краще в очі найгіркішу правду, аніж у очі - хвалу, а за очі - хулу (Збан., Сеспель, 1961, 35).
◇ Віддавати (віддати) хвалу див. віддавати.
2. Урочисте звеличання, прославляння кого-, чого-небудь; гімн. Як вільне море в час прибою, Радянська гомонить сім'я - І стоголосою хвалою Квітчає Партії ім'я (Рильський, III, 1961, 97).
◇ Складати (скласти) хвалу див. складати; Співати хвалу див. співати.
3. у знач. присудк. сл. Вигук, що передає захоплення, величання, визнання кого-, чого-небудь. Радіймо всі - весна прийшла! Вітаймо сонце, що тепла Дає й для мушки і стебла,- Хвала йому, хвала!.. (Вороний, Вибр., 1959, 92); Хвала ж бійцям і теслям! Вічна слава Народові, трудівнику й герою, Що мостить міст в майбутнє золотий (Рильський, III, 1961, 10); Хвала труду незгасному, Хвала навіки миру!.. (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 3).
◇ Хвала богові (богу, богам) - те саме, що Хвалити бога (див. бог). - Хвала богові, я вільна тепер, а про гроші - мені байдуже. Живу собі, як пташка та, безжурно... (Мирний, III, 1954, 169); - Кличе [покійна Соломія].. А не приходить, ні... Та й хвала богу, бо засмутилась би небіжка, коли б прочитала моє життя, як воно списане на спині... (Коцюб., І, 1955, 388); [Андромаха:] Хвала богам! Пішли-таки лідійці! Пішли на бій (Л. Укр., II, 1951, 291); Честь і хвала кому, чому - уживається як заклик, що виражає захоплення, визнання заслуг, гідності кого-небудь, вдячності кому-небудь за щось. Честь і хвала невмирущому таланові і довічна йому слава! (Мирний, V, 1955, 422).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хвала | хвали |
Родовий | хвали | хвал |
Давальний | хвалі | хвалам |
Знахідний | хвалу | хвали |
Орудний | хвалою | хвалами |
Місцевий | на/у хвалі | на/у хвалах |
Кличний | хвало | хвали |
хвалити
ХВАЛИТИ, хвалю, хвалиш, недок., перех. і без додатка. 1. Висловлювати похвалу, схвалення кому-, чому-небудь. - Чи добрі ж хазяїни Балаші? Чи мають худобу? - питала мати.- Та там такі робочі люди, що в нас у Семигорах і нема таких,- хвалив Лаврін (Н.-Лев., II, 1956, 315); Мельникова донька прийшла додому і жила тепер у великій славі. Дуже її хвалили за те, що допомогла зруйнувати розбійницьке гніздо (Три золоті сл., 1968, 136); - Справжня господиня! - спробувавши галушки, хвалить батько дочку, а та лукаво посміюється: - Що я не зварю і як я не зварю, ви все хвалите. Видно, добре за вами нашій мамі жилося (Стельмах, II, 1962, 105); Ольга Карлівна дуже рідко хвалила, і тому кожна її похвала розцінювалася дорожче «відмінних» оцінок, поставлених деякими вчителями... (Коп., Десятикласники, 1938, 117).
2. Звеличувати, прославляти. Якби ви знали, паничі, Де люди плачуть живучи То ви б елегій не творили Та марне бога б не хвалили, На наші сльози сміючись (Шевч., II, 1963, 252); -Їхні попи співають і чорними устами хвалять господа бога, а на ризах в них кров... людська кров... (Коцюб., II, 1955, 177); Ясного Агні для вас викликаю, господаря люду, ми його хвалимо в гімнах (Л. Укр., IV, 1954, 282).
◇ Жити та (і) бога (долю, доленьку) хвалити - жити, будучи задоволеним своїм становищем. - Тут би тілько жити та бога хвалити, а вона візьми та й умри! - гомоніли люди (Мирний, IV, 1955, 229); - Тобі, дочко, тільки жити та бога хвалити (Н.-Лев., III, 1956, 349); Лисиця так Сові казала: - От де по правді можна жить І доленьку хвалить, В добрі кохаться, всіх любити (Гл., Вибр., 1957, 165); Хвалити бога: а) див. бог; б) (у знач. присудк. сл.) добре, гаразд. - Ну, хвалить бога, що в князя є вино! - гукнув Потоцький, зирнувши на столи, заставлені бутлями з горілкою та винами (Н.-Лев., VII, 1966, 80); - А-а-а, чумаченько..,- мертво проскрипів Гарматій.- Як ся маєш? - Хвалити бога (Стельмах, І, 1962, 330); Хвалити долю - те саме, що Хвалити бога. - Живенькі-здоровенькі? - Та нічого - кажу,- хвалити долю! Все гаразд (Вишня, І, 1956, 288).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хвалю | хвалимо |
2 особа | хвалиш | хвалите |
3 особа | хвалить | хвалять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хвалитиму | хвалитимемо |
2 особа | хвалитимеш | хвалитимете |
3 особа | хвалитиме | хвалитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хвалив | хвалили |
Жіночий рід | хвалила | |
Середній рід | хвалило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хвалімо | |
2 особа | хвали | хваліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хвалячи | |
Минулий час | хваливши |