холоп
ХОЛОП, а, ч. 1. У Давній Русі - підневільна особа, близька за суспільним становищем до раба; пізніше - двірський слуга, кріпак. За своїм складом челядь була дуже різноманітна: до неї входили і холопи (раби), і закабалені (за борги) смерди, і люди, які шукали заступництва і служби у феодала (Іст. СРСР, І, 1957, 42); За військом товпилися городяни, смерди, закупи, ізгої, холопи. Всі сьогодні прийшли сюди (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 25); У Києві на Подолі Братерськая наша воля Без холопа і без пана Сама собі у жупані Розвернулася весела (Шевч., II, 1963, 53); // Людина, яка принижено покоряється цареві, панові; раб. Прикро вразило мене оголошення хлопської «Бібліотеки». Доки ми ще будемо інших, а то й самих себе, лаяти холопами (Л. Укр., V, 1956, 258).
Рукодайний холоп див. рукодайний.
2. перен. Той, хто схиляється, плазує перед ким-, чим-небудь. Лакеї грошового мішка, холопи експлуататорів,- пани буржуазні інтелігенти «лякали» соціалізмом народ, саме при капіталізмі засуджений на каторгу і казарму безмірної, нудної праці, напівголодного життя, тяжких злиднів (Ленін, 35, 1973, 190); Налитий помстою погляд Килигея з-під кущуватих брів спрямований у бік порту.. Не може він думати спокійно про тих, що зараз хазяйнують отам, в його рідному порту. Віслюки! Холопи капіталу! (Гончар, II, 1959, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | холоп | холопи |
Родовий | холопа | холопів |
Давальний | холопові, холопу | холопам |
Знахідний | холопа | холопів |
Орудний | холопом | холопами |
Місцевий | на/у холопі, холопові | на/у холопах |
Кличний | холопе | холопи |