християнин
ХРИСТИЯНИН, а, ч. Той, хто визнає християнство. Перед кумира Везуть возами ладан, мірро, Женуть гуртами християн У Колізей (Шевч., II, 1963, 291); Громада розступається, старий християнин проходить до диякона і віддає йому святі дари (Л. Укр., II, 1951, 482); Я дивуюсь християнам: Бог попався людям в руки І не зміг одборонитись, Хоч терпів живії муки! (Крим., Вибр., 1965, 220); // заст. Православний. Панаса Кандзюбу кортіло. Він вже кілька разів крикнув: «Люди! Християни!», але його не пускали (Коцюб., II, 1955, 72); - Рятуйте, люди, хто в бога вірує... Рятуйте, християни... потопаю... (Стельмах, І, 1962, 508).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | християнин | християни |
Родовий | християнина | християн |
Давальний | християнинові, християнину | християнам |
Знахідний | християнина | християн |
Орудний | християнином | християнами |
Місцевий | на/у християнині, християнинові | на/у християнах |
Кличний | християнине | християни |